Франція переживає одну з найсерйозніших хвиль громадських заворушень за останні роки. Масові протести у Франції, які розпочалися через проблеми в освіті та невдоволення рівнем життя, переросли в сутички з поліцією, підпали й погроми. Під час найбільшої демонстрації на вулиці вийшли понад пів мільйона людей, тисячі підприємств постраждали від мародерства, а дії правоохоронців стали предметом численних розслідувань. Журналісти Reuters з’ясували, як суспільне невдоволення перетворилося на масштабну кризу напередодні президентських виборів.
Про це повідомляє: Reuters у розслідуванні, опублікованому 14 листопада.
Як масові протести у Франції перетворилися на заворушення
Перші акції протесту розпочалися ще у вересні 2026 року, коли на вулиці вийшли школярі, незадоволені умовами навчання в державних закладах освіти. Вони скаржилися на переповнені класи, нестачу вчителів і недостатнє фінансування шкіл. Згодом до молоді долучилися батьки, освітяни, профспілки та представники інших суспільних груп. Протестний рух поступово розширився: його учасники почали вимагати підвищення зарплат, поліпшення державних послуг і заходів проти зростання вартості життя.
Ситуація різко загострилася 17 жовтня, коли по всій Франції на демонстрації вийшли понад 500 тисяч людей, зокрема 110 тисяч у Парижі. До акцій долучилися й представники руху «жовтих жилетів», який у 2018–2019 роках організовував масштабні виступи проти економічної політики уряду. У Парижі, Марселі та Ліоні переважно мирні демонстрації супроводжувалися спалахами насильства: окремі групи розбивали вітрини, встановлювали барикади, підпалювали автомобілі та вступали в сутички з поліцією. За даними французької влади, протягом доби погромів зазнали близько 3000 торговельних закладів — від невеликих супермаркетів до бутиків відомих брендів.
Міністр внутрішніх справ Франції Лоран Нуньєс визнав, що правоохоронці не передбачили такого масштабу насильства. У певний момент поліція фактично втратила контроль над окремими районами трьох найбільших міст країни. За словами міністра, одночасно виникло кілька кризових ситуацій, які перевантажили сили безпеки. Навіть після наймасштабніших жовтневих погромів напруженість не зникла: протести продовжувалися щотижня, а спроби поліції розігнати демонстрантів нерідко призводили до нових зіткнень.
Підпалені адміністративні будівлі та зіткнення з поліцією
Одним із найрезонансніших епізодів став підпал міської ратуші в Ліможі. Поліцейські, які перебували всередині історичної будівлі XIX століття, змушені були шукати укриття від нападників, однак зрештою змогли вибратися неушкодженими. У Марселі учасники заворушень проникли до міської ратуші та повалили погруддя Маріанни — національного символу Французької Республіки. Біля Старого порту групи нападників кидали в поліцейських каміння та металеві предмети, змусивши близько 45 правоохоронців відступити до службових автомобілів. У Ліоні підпалили міський туристичний офіс.
У Парижі протистояння розгорнулося навколо площі Республіки, де тисячі людей зібралися на демонстрацію. Підтримати протестувальників планував навіть великий симфонічний оркестр із приблизно 400 музикантів. Однак під час репетиції на площу почав поширюватися сльозогінний газ, який поліція застосувала проти групи демонстрантів на сусідній вулиці. Музиканти змушені були припинити виступ і залишити площу, хоча більшість присутніх на той момент не брали участі в насильницьких діях.
Протягом дня ситуація в столиці продовжувала погіршуватися. Групи людей розбивали вітрини, споруджували барикади та підпалювали транспорт, а правоохоронці застосовували сльозогінний газ і кийки. Особливий резонанс викликало відео, на якому поліцейські збивають чоловіка з ніг і б’ють його після словесної суперечки. Поширені в соціальних мережах чутки про його смерть виявилися неправдивими, однак ще більше загострили ситуацію. Дії правоохоронців у цьому епізоді стали предметом окремого службового розслідування.
Понад 4900 затриманих і розслідування щодо поліцейських
Масштаб заворушень спричинив жорстку реакцію правоохоронної системи. За інформацією міністра юстиції Жеральда Дарманена, станом на 3 листопада поліція затримала понад 4900 підозрюваних у зв’язку з подіями, що розпочалися 17 жовтня. Справи приблизно 2290 осіб передали для кримінального переслідування, а 404 людини вже отримали покарання у вигляді позбавлення волі. За словами міністра, більшість затриманих — молоді чоловіки віком від 18 до 25 років.
Водночас дедалі більше запитань виникає до дій самих правоохоронців. За даними Міністерства внутрішніх справ Франції, з вересня внутрішні контрольні органи відкрили 161 розслідування щодо ймовірного надмірного застосування сили проти протестувальників. Особливе занепокоєння правозахисників викликали повідомлення про тяжкі травми серед молодих демонстрантів. Зокрема, зафіксовано випадки втрати зору та травматичних ампутацій кистей рук. Представники ООН та правозахисні експерти також висловили стурбованість затриманням майже 7000 неповнолітніх під час шкільних блокад, частина яких супроводжувалася насильством.
Міністерство внутрішніх справ наполягає, що поліція застосовує силу відповідно до чинного законодавства. Лоран Нуньєс висловив жаль через тяжкі травми, спричинені використанням окремих спеціальних засобів, однак відкинув заклики повністю заборонити їх. На думку міністра, правоохоронці повинні мати можливість захищатися від нападів. Водночас правозахисні організації, зокрема Amnesty International, застерігають від надмірних обмежень права на мирні зібрання та непропорційного застосування сили.
Хто стоїть за погромами: версія уряду та висновки Reuters
Французькі посадовці неодноразово заявляли, що до масштабного насильства причетні радикальні ліві угруповання та люди, які скористалися демонстраціями для мародерства. За словами міністра внутрішніх справ, частина нападників використовувала тактику так званого «чорного блоку»: приховувала обличчя, вдягалася в чорне та діяла невеликими групами. Влада стверджує, що ці учасники цілеспрямовано провокували зіткнення з поліцією та нападали на державні установи й комерційні об’єкти.
Однак журналісти Reuters, які проаналізували десятки відеозаписів, відвідали судові засідання та поспілкувалися з понад 50 свідками, учасниками подій і представниками влади, встановили, що ситуація значно складніша. Троє поліцейських та співробітник розвідки, обізнані з перебігом розслідувань, не змогли підтвердити твердження про визначальну роль ультралівих угруповань в організації всіх заворушень. За їхніми словами, встановлення справжнього масштабу причетності таких груп потребує додаткового розслідування.
Експерти, які досліджують протестні рухи, також звертають увагу на небезпечний механізм ескалації. Насильство з боку окремих учасників викликає жорстку відповідь правоохоронців, а кадри силового розгону демонстрацій можуть посилювати обурення серед людей, які спочатку виходили на мирні акції. Таким чином протистояння поступово виходить за межі початкових соціально-економічних вимог і перетворюється на ширший конфлікт між частиною суспільства та державними інституціями.
Чому протести стають серйозним викликом для Макрона
Протестна хвиля розгортається у складний для президента Емманюеля Макрона політичний період. У квітні 2027 року у Франції мають відбутися президентські вибори, в яких чинний глава держави не зможе балотуватися на третій поспіль термін. Його політична сила не має парламентської більшості, а значний державний борг та обмежені бюджетні можливості ускладнюють виконання економічних вимог демонстрантів. За таких умов уряд змушений одночасно шукати компроміс із профспілками та намагатися відновити громадський порядок.
Макрон пообіцяв дослухатися до суспільного невдоволення, водночас наголосивши на необхідності дотримання законів. Уряд запропонував заходи для поліпшення ситуації в освіті та вирішив перенести заплановане підвищення мінімальної заробітної плати із січня 2027 року на грудень 2026-го. Однак студентські організації та провідні профспілки вважають ці кроки недостатніми й заявляють про намір продовжувати акції протесту.
Для запобігання повторенню жовтневих погромів французька влада суттєво посилила заходи безпеки. Під час наступних демонстрацій до охорони громадського порядку залучали до 70 тисяч поліцейських і жандармів, запроваджували локальні комендантські години та обмежували проведення окремих маршів. Як раніше повідомляв ШТАБ.info, напередодні протестів 7 листопада Франція посилила перевірки на дорогах і вокзалах та охорону торговельних закладів. Ці заходи допомогли уникнути повторення наймасштабніших погромів, хоча окремі зіткнення між демонстрантами та правоохоронцями продовжували виникати.
Попри посилення безпеки, причини суспільного невдоволення залишаються невирішеними. Зростання вартості життя, проблеми державних послуг, невдоволення політикою уряду та суперечки щодо дій поліції підтримують напруженість у французькому суспільстві. Уряд опинився перед складним завданням: відновити довіру громадян, не допустити нової хвилі насильства та водночас знайти фінансові можливості для соціальних поступок. І поки компромісу не досягнуто, протестний рух залишається одним із головних внутрішньополітичних викликів Франції напередодні президентських виборів.
