Після переходу українських церков на новоюліанський календар Водохреще в Україні святкують 6 січня. Це одне з ключових християнських свят, яке символізує хрещення Ісуса Христа в річці Йордан і водночас завершує різдвяно-новорічний цикл.
Про це йдеться в матеріалі УП. Життя.
Свято також відоме під назвами Богоявлення, Йордан, Водосвяття. За християнською традицією саме цього дня вода набуває особливої сили.
Що робили напередодні Водохреща
Святкування розпочиналося ще 5 січня — у надвечір’я Богоявлення. У цей день віряни йшли на службу, де освячували воду в храмах або біля водойм. Сьогодні її додатково святять і в спеціальних посудинах під час богослужінь.
Люди приносили воду додому та зберігали її цілий рік — вважалося, що вона не псується і має цілющі властивості.
Повернувшись із церкви, господар окроплював оселю, подвір’я, господарські будівлі й вулики. Для цього використовували кропило з житніх колосків. Після обряду на дверях і воротах крейдою малювали хрести — на захист дому від зла й хвороб.
Голодна кутя і другий Святвечір
Увечері родина збиралася за спільною трапезою — її називали Голодною кутею або другим Святвечором. До освячення води дотримувалися суворого посту.
Головною стравою була кутя, яку готували востаннє за час різдвяних свят. Разом із нею на столі мали бути пісні страви — зазвичай дванадцять, хоча в окремих регіонах їхня кількість була непарною.
Частину їжі залишали для померлих родичів — або на столі, або на вікні, вшановуючи пам’ять предків.
Завершення різдвяних свят
Після вечері в деяких місцевостях «проганяли кутю» — її забирали з покутя, символічно завершуючи святковий період. Іноді горщики з-під куті розбивали, примовляючи обрядові слова.
Залишки страв віддавали домашній птиці, а частину складали «для долі», щоб задобрити її на майбутній рік.
Цей вечір також був останнім часом колядування й щедрування. Люди ходили до родичів і сусідів, вітали з Йорданом і бажали достатку.
Як відбувалося освячення води на Йордан
У день Водохреща — 6 січня — віряни збиралися біля річок і ставків. На льоду вирізали ополонку у формі хреста, поруч встановлювали крижаний хрест — йордан, який прикрашали гілками хвойних дерев.
Священник освячував воду, читаючи молитви та тричі занурюючи в ополонку хрест. Подекуди у воду опускали запалені свічки — як символ Святої Трійці.
Після обряду люди набирали воду та несли її додому.
У що вірили наші предки
Свячену воду вважали універсальним засобом від хвороб і негараздів. Нею поїли хворих, кропили житло, худобу та навіть труну перед похованням.
Поширеною була традиція вмивання освяченою водою — для здоров’я та краси. Часто у воду клали калину або коралі як символи життєвої сили.
Що відбувалося після Водохреща
Після Йордану жінки певний час не прали білизну в річках, вважаючи воду ще освяченою. У наступні дні священник обходив домівки й кропив їх свяченою водою.
Також після Водохреща починався весільний період — «оглядини» та «заручини», який тривав до Великого посту.
