Україна провела щонайменше три випробування систем перехоплення ракет у ближньому космосі, намагаючись створити власні технології протидії російським балістичним загрозам. Насамперед ідеться про ракету «Орєшнік», бойові блоки якої проходять частину траєкторії за межами щільних шарів атмосфери. Паралельно Україна розвиває власну супутникову інфраструктуру, щоб зменшити залежність від американського Starlink та забезпечити стійкість військового зв’язку.
Про це повідомляє: The Guardian із посиланням на народного депутата, представника парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федора Веніславського.
Україна випробовує системи перехоплення ракет у космосі
За інформацією британського видання, Україна активізувала розробку позаатмосферних систем перехоплення, здатних у перспективі знищувати небезпечні цілі на великих висотах. Федір Веніславський підтвердив проведення трьох випробувань таких технологій та повідомив, що українські розробники працюють над можливістю їхнього серійного виробництва.
Йдеться про так звані екзоатмосферні системи, призначені для ураження цілей за межами щільних шарів атмосфери Землі. На відміну від звичайних засобів протиповітряної оборони, такі комплекси мають працювати на значно більших висотах, де проходить частина траєкторії польоту балістичних ракет.
Як пояснив Веніславський, створення таких технологій стало одним із пріоритетів України. Водночас він визнав, що перехід від випробувань до повноцінного виробництва потребуватиме значного фінансування, а оборонний бюджет уже має величезне навантаження через потреби фронту.
The Guardian не уточнює назв випробуваних комплексів, технічних характеристик, дат проведення тестів або їхніх конкретних результатів. Тому говорити про вже створену та готову до бойового застосування систему перехоплення поки передчасно.
Чому «Орєшнік» змушує Україну розвивати нові технології
Однією з головних причин розвитку позаатмосферної протиракетної оборони стала загроза застосування росією балістичних ракет «Орєшнік». За даними The Guardian, москва вже щонайменше тричі застосовувала цю систему, продемонструвавши можливості зброї, яка використовує складну траєкторію польоту та розділення бойових блоків.
Особливістю «Орєшніка» є те, що ракета під час польоту виходить у ближній космос, після чого її бойова частина розділяється на декілька блоків, здатних уражати окремі цілі. Така конструкція ускладнює роботу систем протиракетної оборони, оскільки перехоплення необхідно здійснювати за обмежений час і з урахуванням високих швидкостей.
Для України проблема полягає також у віддаленості російських пускових майданчиків. Частина таких об’єктів перебуває поза досяжністю українських далекобійних засобів, тому знищення ракет безпосередньо під час польоту стає одним із можливих напрямів захисту.
Водночас екзоатмосферне перехоплення є надзвичайно складним технологічним завданням. Для його реалізації необхідні точне виявлення цілей, потужні системи супроводження, швидкий обмін інформацією та перехоплювачі, здатні працювати на відповідних висотах.
Україна створює власну супутникову мережу замість повної залежності від Starlink
Паралельно з випробуванням протиракетних систем Україна розвиває власну космічну інфраструктуру. Одним із важливих кроків став запуск експериментального супутника OBRIA NANO, створеного в межах співпраці української компанії HIMERA та данської GomSpace.
Цей апарат має стати основою для випробування технологій майбутньої незалежної української системи супутникового зв’язку. За інформацією The Guardian, перспективний проєкт передбачає створення угруповання приблизно з 245 супутників, хоча наразі йдеться лише про початковий етап його реалізації.
Раніше ШТАБ.info повідомляв про запуск OBRIA NANO, який успішно вивели на орбіту 1 жовтня 2026 року. Про початок роботи експериментального супутника розробники офіційно оголосили 27 жовтня.
Необхідність розвивати власні супутникові технології особливо загострилася після обмежень у роботі Starlink та військової системи Starshield. За словами українських посадовців, перебої супутникового зв’язку створювали ризики для управління військами та використання безпілотників.
Як писав ШТАБ.info, президент Володимир Зеленський раніше заявляв про обмеження швидкості роботи терміналів Starlink в Україні, які вплинули на окремі військові операції.
росія розгортає власний Starlink і створює загрозу супутникам України
The Guardian також звертає увагу на активність росії в космосі. москва прискорює розгортання супутникової мережі «Рассвет», яка має стати альтернативою Starlink для російських користувачів, зокрема військових.
Водночас Україна намагається послабити російський космічний потенціал. За інформацією британського видання, 15 серпня дві українські ракети «Фламінго» завдали ударів по об’єктах ракетно-космічного центру «Прогрес» у Самарі, де виробляють ракети-носії «Союз-2». Супутникові знімки зафіксували пошкодження будівель підприємства, яке пов’язане з виробництвом техніки для запуску російських супутників.
Ще одним приводом для занепокоєння стала активність російського супутника «Космос-2612» поблизу радіолокаційного апарата фінської компанії ICEYE, що надає розвідувальну інформацію українським військовим. Експерти розглядають ці маневри як потенційну загрозу, хоча доказів підготовки безпосередньої атаки на супутник наразі немає.
Раніше ШТАБ.info розповідав про небезпечне зближення російського апарата із супутником ICEYE та можливі наслідки таких дій для української розвідки.
Космос стає новим напрямом технологічного протистояння
На думку експертів, яких опитала The Guardian, повномасштабна війна росії проти України демонструє, наскільки сучасні бойові дії залежать від супутникового зв’язку, навігації, розвідки та систем раннього попередження.
Космічна інфраструктура вже використовується не лише для спостереження за Землею, а й для управління військовими операціями, координації безпілотників та відстеження ракетних загроз. Водночас зростає ризик протистояння безпосередньо на орбіті, де держави можуть намагатися обмежувати або виводити з ладу супутникові системи противника.
Для України розвиток власної космічної інфраструктури та позаатмосферної протиракетної оборони стає довгостроковим напрямом зміцнення обороноздатності. Однак між експериментальними випробуваннями та появою повноцінної системи захисту залишається значний технологічний і фінансовий шлях.
