В Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник науковці зафіксували рідкісну зимову появу рисі з дитинчам.
Рись з дитинчам
Хижака зафіксували фотопастки, встановлені на території заповідника. Дослідники зазначають, що зима для рисі не є перешкодою: тварина добре переносить морози, легко пересувається засніженими просторами та навіть може перепливати крижану річку.
Фахівці також звертають увагу на цікавий біологічний факт. Під час руху по снігу задні лапи рисі точно потрапляють у слід передніх. Навіть якщо рисей кілька, вони часто йдуть слід у слід одна за одною, формуючи характерну «доріжку». У науковому середовищі це явище жартома називають негласним «рисячим етикетом».
Здичавіле стадо великої рогатої худоби
Окрім хижаків, у Чорнобильському заповіднику давно спостерігають ще один унікальний феномен — здичавіле стадо великої рогатої худоби. Воно з’явилося після загибелі або зникнення самопоселенців, чиї домашні корови поступово адаптувалися до життя в дикій природі. Такий процес у біології називають здичавінням — коли одомашнені види повертаються до природного середовища та відновлюють поведінкові риси своїх далеких диких предків.
Науковці наголошують: окремо взята корова, теля або навіть бик не здатні протистояти вовчій зграї. Водночас об’єднане стадо під керівництвом домінантного бика формує чітку соціальну структуру, яка дозволяє ефективно захищатися від хижаків. При появі людини череда поводиться обережно — швидко відступає в лісову гущавину, де майже зникає з поля зору. Домінантний бик відходить останнім і не проявляє агресії.
Здичавілі корови живуть без будь-якої підгодівлі чи ветеринарного догляду. Вони неспішно мандрують стежками заповідника поблизу села Луб’янка, ходять на водопої, витримують напади комарів та мошки й щороку народжують телят. Навіть у пізню осінь на перелогах і біля колишньої ферми зберігається соковита трава, а тварини іноді заходять на подвір’я давно покинутих будинків.
Станом на 1 березня 2025 року науковці провели повторний облік стада. Зафіксовано 12 особин, серед яких телята 2025 року народження, молода нетель, кілька дорослих і молодих биків.
Усі тварини успішно пережили зиму 2024-2025 рр, їхній фізіологічний стан оцінювався як задовільний. Водночас популяція залишається загрозливо малою, і її подальше відновлення залежить від багатьох факторів.
Спостереження за риссю з дитинчам і за здичавілою великою рогатою худобою тривають. Ці приклади наочно демонструють, як у зоні відчуження, за мінімального втручання людини, формуються унікальні моделі виживання та співіснування диких і колись одомашнених тварин.
