У Львові лікарі вперше пересадили печінку семимісячному хлопчику з вродженою біліарною атрезією — захворюванням, за якого порушується відтік жовчі. Донором став батько дитини. Операція тривала близько 12 годин, а пересаджений орган почав працювати ще під час хірургічного втручання.
Про це повідомили в Дитячій лікарні Святого Миколая.
Батьки помітили перші проблеми зі здоров’ям у Давида з Івано-Франківщини, коли йому було три місяці. У хлопчика з’явилася легка жовтяниця. Місцеві та обласні лікарі скерували родину до Львова, де дитині діагностували біліарну атрезію. Це вроджене прогресуюче захворювання, за якого жовчовивідні шляхи стають непрохідними, а жовч не може потрапляти з печінки до кишківника.
За даними лікарні, без трансплантації діти з таким захворюванням не доживають і до півторарічного віку. Батько хлопчика Роман виявився ідеальним донором, однак операцію довелося відкласти, поки дитина не набере необхідної ваги.
«Досягти бажаної ваги у 10 кг при біліарній атрезії вкрай важко. Малюкам ставлять зонд, бо їм потрібно їсти більше, ніж вони здатні фізично. Через цироз печінка перестає виробляти білок, тому ми намагалися дати якомога більше нутрієнтів, щоб вона функціонувала. На фоні цього розвинулися й типові ускладнення цирозу: асцит, високий білірубін та портальна гіпертензія», — пояснив дитячий трансплантолог лікарні Святого Миколая Дмитро Грицай.
Протягом трьох місяців медики допомагали Давиду набрати вагу. Перед операцією вона становила 9,5 кг, однак фактична маса тіла хлопчика була лише 6,2 кг. Решту становили набряки та асцит — накопичення рідини в організмі.
Додатковою складністю став діаметр печінкової артерії дитини, який ледь сягав 2 міліметрів. Попри ризики, відкладати операцію далі лікарі не могли.
До трансплантації долучилися фахівці трьох медичних закладів: Дитячої лікарні Святого Миколая, Центру трансплантології Львова та Національного наукового центру хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова в Києві.
Медикам вдалося пересадити частину печінки батька синові. Донорський орган запрацював уже на операційному столі.
Нині Давиду вісім місяців. Жовтяниця шкіри та склер поступово минає, хлопчик стає активнішим і добре їсть.
«Ми довірилися лікарям. Ми вірили, що все буде добре, і ніяк інакше, що дитина має жити», — розповіли батьки Давида.
