Телефонна розмова президента Фінляндії Александра Стубба та прем’єр-міністра Норвегії Йонаса Гара Стере з володимиром путіним спричинила розбіжності між європейськими союзниками України. Лідери двох країн намагалися безпосередньо донести до москви позицію Києва щодо завершення війни та обговорення територіальних питань. Однак Данія, Швеція та представники країн Балтії розкритикували ініціативу, побоюючись, що окремі контакти з кремлем можуть послабити спільну позицію Європи напередодні переговорів України, США та росії в Абу-Дабі.
Про це повідомляє: POLITICO у матеріалі від 9 листопада 2026 року.
Дзвінок путіну розділив європейських союзників України
27 жовтня президент Фінляндії Александр Стубб і прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стере провели приблизно 90-хвилинну телефонну розмову з володимиром путіним. Дзвінок організували з президентського палацу в Гельсінкі після консультацій із Володимиром Зеленським. Метою було передати російському керівництву позицію України та спробувати вплинути на дипломатичний процес, який дедалі більше залежить від переговорів за посередництва Сполучених Штатів.
За інформацією POLITICO, Стубб і Стере наголосили, що обговорення територіальних питань можливе лише під час особистої зустрічі керівників держав. Передумовою для подальших переговорів, за їхньою позицією, мають стати реальні кроки росії до деескалації. Таким чином, європейські політики не пропонували самостійно домовлятися про українські території, а намагалися донести до путіна умови, яких дотримується Київ.
Однак замість демонстрації європейської єдності ця ініціатива викликала гостру реакцію союзників. Частина держав вважає, що прямі переговори з російським керівництвом необхідні для посилення впливу Європи на мирний процес. Інші побоюються, що такі контакти можуть створити для путіна можливість відновлювати дипломатичні відносини із Заходом без реальних поступок щодо припинення війни.
Данія та Швеція виступили проти окремих контактів із москвою
Однією з найрізкіших критиків телефонної розмови стала прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен. Вона заявила, що Фінляндія та Норвегія недостатньо узгодили свою ініціативу з іншими союзниками. На її думку, європейські країни мають діяти спільно, особливо коли йдеться про безпосередні контакти з російським керівництвом.
Схожу позицію висловив прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон, який застеріг від політики умиротворення росії. Критичні зауваження також пролунали з боку Литви. Представники цих держав наголошують, що відновлення діалогу з путіним без попередніх змін у його позиції може бути сприйняте москвою як сигнал про готовність Заходу повернутися до звичайних дипломатичних відносин.
Прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал у коментарі POLITICO висловив переконання, що Європа не повинна намагатися виступати посередником між росією та Україною лише заради отримання доступу до переговорів із кремлем. За його словами, європейським державам важливо зберігати принципову позицію щодо російської агресії та не створювати враження, що путін може домогтися дипломатичного визнання без зміни своєї політики.
Водночас джерела POLITICO, обізнані з підготовкою дзвінка, стверджують, що Данію, Францію, Німеччину та США попередили про ініціативу заздалегідь. Отже, суперечка стосується не лише самого факту розмови, а й того, наскільки детально її узгодили та чи мали союзники можливість впливати на рішення.
Чому Фінляндія та Норвегія вирішили говорити з путіним
Прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стере пояснив POLITICO, що європейські держави опинилися в ситуації, коли безпосередній контакт із москвою фактично підтримує насамперед Вашингтон. При цьому саме Європа відчуває наслідки війни, забезпечує значну частину військової та фінансової підтримки України й повинна буде брати участь у формуванні системи безпеки після завершення бойових дій.
На думку Стере, європейці не можуть розраховувати на повноцінний вплив на переговори, якщо взагалі відмовлятимуться від прямого спілкування з російською стороною. Він наголосив, що Фінляндія та Норвегія діяли від власного імені, а не представляли весь Європейський Союз. Крім того, Норвегія не є членом ЄС, хоча обидві держави входять до НАТО та активно підтримують Україну.
Дипломатична ініціатива виникла після переговорів 20 жовтня в Осло, де Зеленський зустрічався зі Стуббом, Стере та американським спецпредставником Стівом Віткоффом. За словами фінського президента, тоді сторонам вдалося повернути дипломатичний процес до конструктивнішого обговорення. Однак уже наступного дня Віткофф зустрівся з путіним у Санкт-Петербурзі, що посилило занепокоєння європейських урядів щодо можливості їхнього усунення від ухвалення майбутніх рішень.
Після власної розмови з путіним Стубб і Стере поінформували Володимира Зеленського про її результати. Український президент публічно подякував союзникам за дипломатичну підтримку та наголосив на необхідності реальних кроків росії до припинення атак на українську енергетику й інфраструктуру. Водночас підтримка Києвом конкретної ініціативи не означає погодження будь-яких територіальних поступок.
Чи готовий путін до компромісу щодо України
Попри проведену розмову, російське керівництво не продемонструвало публічної готовності переглянути свої основні вимоги. За повідомленням Reuters від 27 жовтня, кремль після телефонного контакту знову заявив, що майбутні домовленості мають враховувати так звані законні інтереси росії. Водночас москва продовжує висувати територіальні вимоги до України та звинувачувати ЄС і НАТО в затягуванні війни.
Сам Йонас Гар Стере після розмови визнав, що не отримав переконливих сигналів про справжню готовність путіна до мирної угоди. За інформацією POLITICO, ані норвезький прем’єр, ані президент Фінляндії не очікують значного прориву під час найближчого раунду переговорів в Абу-Дабі.
Раніше ШТАБ.info повідомляв, що путін під час півторагодинної розмови зі Стуббом і Стере значну частину часу присвятив власному трактуванню середньовічної історії та причин війни. За даними Financial Times, замість предметної дискусії про негайне припинення вогню російський керівник повертався до історичних аргументів, якими кремль виправдовує агресію проти України.
Таким чином, прямий контакт із російським керівництвом поки не призвів до підтверджених домовленостей про припинення бойових дій або зміну позиції москви. Водночас суперечки між європейськими союзниками щодо доцільності таких розмов лише посилилися.
Європа побоюється залишитися осторонь переговорів США та росії
Головна проблема, яку виявила суперечка навколо дзвінка путіну, полягає у відсутності узгодженої європейської стратегії участі в мирному процесі. Частина держав виступає за призначення спільного представника, який міг би безпосередньо контактувати з москвою. Інші переконані, що такі переговори мають відбуватися лише за чітких умов і за погодженням з Україною.
Додаткове занепокоєння викликає роль адміністрації президента США Дональда Трампа. Європейські посадовці побоюються, що Вашингтон може домовлятися з росією про ширшу систему безпеки на континенті без достатнього врахування позицій союзників. Особливо чутливими залишаються питання територіальної цілісності України, гарантій безпеки та майбутньої ролі НАТО.
На цьому тлі 10–11 листопада в Абу-Дабі заплановані тристоронні переговори України, США та росії. Окремо передбачені консультації з європейськими партнерами. Як раніше повідомляв ШТАБ.info, на зустрічах в Абу-Дабі будуть представлені Європейський Союз, НАТО, Німеччина, Франція та Велика Британія.
Європейські лідери також мають обговорити спільний дипломатичний підхід під час неформального саміту в Дубліні. Проте, за інформацією POLITICO, швидкого консенсусу щодо формату прямих переговорів із москвою не очікують.
Ситуація навколо телефонної розмови Стубба та Стере продемонструвала, що навіть держави, які послідовно підтримують Україну, по-різному оцінюють дипломатичні методи впливу на росію. Для одних прямий контакт із путіним є можливістю донести позицію Києва без американського посередництва. Для інших — ризиком послаблення міжнародної ізоляції кремля без реальних кроків до завершення війни.
Наразі між європейськими союзниками немає єдиної позиції щодо того, хто і на яких умовах має вести прямий діалог із путіним. Водночас підтверджених домовленостей про українські території або зміну переговорних умов після жовтневого дзвінка не оголошували.
