Відносини України та Польщі знову увійшли в гостру фазу через історичне питання, яке роками залишалося одним із найболючіших у діалозі між Києвом і Варшавою. Новий скандал спалахнув після рішення президента Володимира Зеленського присвоїти Окремому центру спеціальних операцій «Північ» Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне найменування «імені Героїв УПА».
Чому спалахнула нова криза між Україною та Польщею
Цей крок різко сприйняли у Польщі. За оцінкою видання, рішення Зеленського може стати одним із ключових факторів, що впливатиме на подальші відносини Києва та Варшави. Особливо тому, що тема УПА у польській політиці давно використовується не лише як історична, а й як внутрішньополітична — зокрема у боротьбі за голоси правого електорату.
Яку домовленість могли порушити
За даними «Європейської правди», до початку повномасштабного вторгнення між тодішнім президентом Польщі Анджеєм Дудою та Володимиром Зеленським існувала неформальна домовленість: українська сторона мала утримуватися від державної глорифікації лідерів ОУН-УПА, а польська — не використовувати історичні питання для тиску на Україну. Йшлося саме про державний рівень, а не про місцеві ініціативи.
Однак після зміни політичної ситуації у Польщі ця рівновага фактично зруйнувалася. У 2025 році, після перемоги Кароля Навроцького на президентських виборах, польський Сейм оголосив 11 липня Днем пам’яті про поляків — жертв геноциду, вчиненого ОУН-УПА на Східних Кресах. Згодом Навроцький також просував так званий «антибандерівський закон», хоча Сейм його не підтримав.
Саме після цього, як зазначає видання, у Києві могли дійти висновку, що попередні домовленості вже не працюють. Тому Україна почала ухвалювати рішення, які раніше блокувалися з огляду на польську чутливість. Зокрема, у січні 2026 року почесне ім’я головного командира УПА Василя Кука отримав 190-й навчальний центр Сил безпілотних систем ЗСУ. Тоді цей крок майже не викликав реакції у польських правих колах.
Як змінилася позиція Польщі
Натомість рішення щодо підрозділу ССО «імені Героїв УПА» стало політичним вибухом. Його засудили не лише польські праві, а й політики, яких в Україні традиційно вважали союзниками — зокрема прем’єр Дональд Туск і міністр закордонних справ Радослав Сікорський. Для правої опозиції у Польщі ця тема стала зручним інструментом мобілізації виборців напередодні парламентських виборів 2027 року.
Скандал уже вийшов за межі заяв політиків. Колишній посол Польщі в Україні Бартош Ціхоцький повернув український орден «За заслуги», який отримав у 2022 році від президента Зеленського. Він пояснив це реакцією на рішення української влади щодо вшанування УПА. Водночас заявив, що українці, які борються проти російського агресора, історичної брехні та корупції, можуть розраховувати на його підтримку.
Реакція Варшави на рішення Зеленського
Крім того, після указу Зеленського у польському МЗС відбулася зустріч заступника міністра закордонних справ Польщі Марчина Босацького з послом України Василем Боднаром. Українському дипломату висловили протест і заявили, що це рішення є болючим для поляків. Також стало відомо, що президент Польщі Кароль Навроцький домагатиметься позбавлення Зеленського найвищої польської нагороди — Ордена Білого Орла.
Українське МЗС, зі свого боку, заявило, що бійці ССО, ініціюючи надання підрозділу почесного найменування, «точно не мали на меті образити дружній польський народ». Однак у Варшаві реакція лише посилилася. Голова Бюро міжнародної політики президента Польщі Марчин Пшидач заявив, що Зеленський має просити вибачення у Навроцького.
Що стоїть за цією суперечкою
Нинішня криза показує, що українсько-польські відносини залишаються стратегічно важливими, але водночас дуже вразливими до історичних суперечок. Польща була одним із ключових союзників України після початку повномасштабного вторгнення рф. Однак питання УПА, Волинської трагедії та історичної пам’яті регулярно повертаються в політичний порядок денний і стають джерелом напруги.
Для Києва ця ситуація теж є складною. З одного боку, Україна не може дозволити іншій державі визначати, кого українці мають право вшановувати як частину власної історичної пам’яті. З іншого — будь-яке рішення у цій сфері неминуче впливає на відносини з Польщею, особливо в умовах війни, коли підтримка сусідів має безпекове, дипломатичне й логістичне значення.
Фактично йдеться не лише про одну назву військового підрозділу. Це новий етап давньої суперечки про межі історичної політики, взаємну повагу та те, наскільки обидві країни готові відокремлювати складні сторінки минулого від спільних безпекових інтересів сьогодні. І саме від того, чи зможуть Київ і Варшава знизити градус емоцій, залежатиме, чи переросте цей скандал у довготривалу політичну кризу.
