30-річний Санджай Сах провів дев’ять днів у повній темряві всередині тунелю гідроелектростанції Upper Trishuli 3A після руйнівної повені в Непалі. У нього не було їжі, навколо лежали уламки конструкцій, а єдиним джерелом води стала волога, що просочувалася крізь гірську породу. Увесь цей час чоловік думав про дружину і дворічну доньку та молився. Після порятунку Сах був переконаний, що під землею провів лише два-три дні — насправді його знайшли на десятий.
Про це повідомляє: Reuters
Залишився, щоб допомогти колегам
Катастрофа сталася 26 серпня. Санджай Сах понад три роки працював механічним майстром на державній ГЕС Upper Trishuli 3A. Приблизно за 40 кілометрів вище за течією обвалився льодовик біля гори Лангтанг-Лірунг, після чого величезний потік води, льоду, каміння та бруду рушив долиною Трішулі. Стихія зачепила низку гідроенергетичних об’єктів, де перебували сотні працівників.
Коли на станції оголосили евакуацію, Сах перебував у диспетчерській. Замість того щоб одразу тікати самому, він почав обходити поверхи й попереджати інших працівників про небезпеку. Частина людей встигла вибратися назовні, але саме там їх накрила хвиля. Пізніше Сах розповідав, що особливо важко переживав думку про колег, яких сам закликав евакуюватися.
Перед ударом стихії він зустрів 45-річного Кабіра Махарджана. Чоловіки вирішили підніматися якомога вище, сподіваючись, що вода не дістанеться верхніх рівнів підземної споруди. Однак невдовзі вони відчули сильний тиск повітря, а потім у тунель увірвався потік. Телефон Саха змило, а самі чоловіки в хаосі втратили один одного.
Зрештою обидва опинилися в кабельному тунелі, який ішов під нахилом угору. Завдяки його конструкції всередині залишилася повітряна кишеня, яка не була повністю затоплена. Від виходу їх відділяло близько 160 метрів.
Дев’ять днів без їжі та майже без руху
Їжі у Саха не було взагалі. Щоб вижити, він пив воду після повені та вологу, яка просочувалася крізь скелі. Махарджан перебував у ще гірших умовах: за словами його родини, він був змушений лежати в каламутній воді й пити її.
У тунелі панувала абсолютна темрява. Після повені знайома Саху споруда змінилася до невпізнання: всюди були ями, уламки обладнання, розбиті світильники, бруд і зруйновані конструкції. Чоловік кілька разів намагався шукати вихід, але зрозумів, що в темряві може лише заблукати або серйозно травмуватися.
Тому більшу частину часу він залишався на одному місці й намагався якомога менше рухатися. Сах навіть навмисно тримав очі заплющеними, побоюючись упасти на гострі уламки й травмувати їх. Уникнути поранень повністю не вдалося — уламки проколювали йому ступні, на тілі з’явилися численні порізи.
Він періодично кричав у темряву, намагаючись зрозуміти, чи є поруч інші живі люди, але відповіді не чув. Через відсутність світла Сах повністю втратив відчуття часу. Коли після порятунку йому сказали, що минуло дев’ять днів, він не міг у це повірити.
Думав про родину і молився
Удома на Саха чекали 26-річна дружина та дворічна донька. Саме думки про них, за словами чоловіка, допомагали йому не втрачати надію.
Сах є послідовником Крішни. У тунелі він повторював Маха-мантру й намагався контролювати страх. Він розповідав Reuters, що поступово молитва допомогла йому заспокоїтися та прийняти ситуацію: навіть якщо шансів вижити майже немає, не варто здаватися раніше часу.
Символічно, що рятувальники дістали його з тунелю саме в день, коли індуїсти відзначали народження Крішни.
Рятувальники пробивалися до них понад тиждень
Рятувальна операція була надзвичайно складною. Чотири входи до тунельної системи перекрили бруд, каміння, деревина та уламки, а в окремих місцях над спорудою лежало від 15 до 30 метрів зсувного матеріалу. Через нестабільний ґрунт важку техніку спочатку навіть не могли безпечно встановити.
Рятувальникам довелося бурити ґрунт, використовувати контрольовані вибухи та поступово прокладати шлях до підземних приміщень. Нові дощі кілька разів зводили роботу нанівець — вода та бруд знову заповнювали вже очищені ділянки. В один із моментів через обвал у пастці на певний час опинилися навіть самі рятувальники.
Приблизно за 10–12 годин до порятунку Сах уперше почув глухий гуркіт. Спочатку він подумав, що це звуки барабанів, однак згодом розпізнав роботу екскаваторів та металевий брязкіт. Тоді він зрозумів, що люди вже близько.
Близько четвертої ранку десятого дня оператор техніки повідомив, що, можливо, чує голос із тунелю. Рятувальники почали вимикати двигуни та прислухатися. Спершу було важко зрозуміти, чи чують вони людину, чи лише відлуння власних голосів. Згодом промінь ліхтаря вихопив із темряви людську руку.
Між рятувальниками та чоловіками залишалося ще кілька метрів бруду й уламків. Коли вдалося пробити невеликий отвір, із темряви почули відповідь: «Ми тут».
Обидва вже не могли самостійно стояти
Коли прохід остаточно розчистили, ані Сах, ані Махарджан вже не могли нормально стояти. Саха один із рятувальників виніс на спині, Махарджана — на ношах. Обох гелікоптером доставили до військового госпіталю в Катманду.
Стан Махарджана був важчим: у нього виявили глибоку інфіковану рану на нозі, яку довелося оперувати. Після пережитого чоловік був настільки дезорієнтований, що спочатку навіть не впізнав свою дружину.
Санджая Саха виписали з лікарні 11 вересня. Зараз він відновлюється в Катманду.
Порятунок двох працівників став однією з небагатьох хороших новин після катастрофи. Наступного дня в іншому тунелі гідроенергетичного проєкту Upper Trishuli-1 рятувальники також знайшли живим громадянина Китаю Лу Хайтао.
