Іран атакував станції опріснення води в Кувейті, від яких безпосередньо залежить забезпечення країни питною водою. За два дні під удар потрапили щонайменше два такі об’єкти. На тлі атак іранські медіа заявили про початок реалізації поетапного плану зі знищення енергетичної та водної інфраструктури держав регіону.
Про це повідомляє: Al Mayadeen з посиланням на неназване іранське військове джерело.
За його словами, Іран нібито не чекатиме подальшого посилення американських ударів по своїй критичній інфраструктурі. Якщо атаки США не припиняться, заявлений план може завершитися «повним знищенням» регіональних енергетичних об’єктів та систем очищення й опріснення води.
У межах першого етапу всі електростанції та установки з опріснення води у Кувейті начебто включені до переліку потенційних цілей.
Водночас інформація про такий план походить від неназваного військового джерела. Офіційного документа з його детальним описом іранська влада не оприлюднювала.
Кувейт підтвердив повторний удар
Міністерство електроенергетики, водних ресурсів і відновлюваної енергетики Кувейту підтвердило атаку на електростанцію та об’єкт опріснення води. Унаслідок удару станція зазнала пошкоджень, на її території спалахнула пожежа.
За даними Reuters, це вже друга атака на кувейтські об’єкти опріснення протягом двох днів.
Також під удар потрапила нафтова інфраструктура. Кувейт повідомив про значні пошкодження та постраждалих серед працівників і рятувальників. Через повторні ракетні й дронові загрози тимчасово призупиняв роботу міжнародний аеропорт країни.
Чому удари по водній інфраструктурі критично небезпечні
Кувейт розташований в одному з найбільш посушливих регіонів світу та майже не має природних запасів прісної води. Близько 90% питної води країна отримує завдяки опрісненню морської води.
За інформацією Associated Press, в Омані частка опрісненої води становить приблизно 86%, а в Саудівській Аравії — близько 70%.
Багато станцій опріснення води фізично поєднані з електростанціями. Тому удар по одному такому комплексу може одночасно припинити виробництво електроенергії та прісної води.
Якщо великі опріснювальні підприємства виведуть з ладу, окремі міста Перської затоки можуть зіткнутися з гострим дефіцитом питної води протягом кількох днів. Саме тому погрози Ірану створюють для регіону не лише енергетичну, а й потенційну гуманітарну кризу.
