Американський програміст і медіамитець Кайл Макдональд створив незвичний сайт Apocalypse Early Warning System, який відстежує приватні літаки найбагатших людей планети. Ідея сервісу побудована на припущенні: якщо мільярдери або люди, наближені до великих грошей і влади, раптово почнуть масово залишати певні регіони, це може бути непрямою ознакою серйозної загрози.
Про це повідомляє Business Insider.
Як працює “детектор апокаліпсису”
Сайт Макдональда не прогнозує катастрофи напряму і не є офіційною системою попередження. Він аналізує активність приватної авіації. Також порівнює поточну кількість літаків у повітрі з типовими показниками для певного дня, часу, тижня чи святкового періоду.
Якщо активність різко перевищує норму, система підвищує рівень тривоги. За задумом автора, аномальна кількість приватних рейсів може свідчити про те, що заможні люди реагують на події швидше, ніж широка публіка.
Фактично сервіс перетворює літаки багатіїв на своєрідний індикатор можливої глобальної паніки. Сам Макдональд пояснює, що ідея виникла на тлі загострення ситуації на Близькому Сході. Коли дедалі частіше з’являлися розмови про ризики масштабної ескалації.
Перший сплеск уже зафіксували
За словами розробника, сервіс уже показував помітний стрибок активності приватних літаків під час напруження навколо Близького Сходу. Макдональд визнав, що цей сигнал його насторожив, хоча він не стверджує, що сайт справді здатен передбачати катастрофи.
Йдеться радше про експеримент на перетині технологій, відкритих даних, OSINT-аналізу та соціальної сатири. Автор проєкту показує, наскільки нерівним може бути доступ до інформації у кризові моменти: одні люди дізнаються про загрози з новин, а інші можуть мати змогу підготуватися раніше.
Чому це не варто сприймати буквально
Попри гучну назву, Apocalypse Early Warning System не є науковим інструментом. Аномальні перельоти можуть бути пов’язані не лише з війнами чи катастрофами, а й зі спортивними подіями, великими самітами, святами, бізнес-форумами або приватними заходами.
Тому літаки багатіїв можуть бути цікавим сигналом, але не доказом того, що “кінець світу” справді наближається. Водночас сам проєкт уже привернув увагу саме через свою просту й тривожну логіку: якщо еліти масово злітають у небо, можливо, вони знають щось, чого ще не знають інші.
Сервіс Макдональда працює як іронічний, але водночас показовий інструмент епохи відкритих даних. Він не дає готових відповідей, проте змушує замислитися, хто першим отримує критичну інформацію у кризові моменти — і хто має ресурси, щоб швидко втекти.
