Переворот у Сенегалі: що відомо з документів
Переворот у Сенегалі готувала Служба Зовнішньої Розвідки рф ( на російській – СВР), використовуючи механізми впливу, які раніше були пов’язані з мережею ПВК «Вагнер». Про це йдеться у розслідуванні, підготовленому на основі 76 внутрішніх документів за 2023–2024 роки.
Згідно з матеріалами, переворот у Сенегалі планувався на тлі внутрішніх протестів у країні. Російська сторона розглядала варіант залучення місцевих військових до захоплення влади з подальшою гарантією підтримки нового режиму з боку москви.
Повідомляє All Eyes On Wagner
Контроль над «Вагнером» після Пригожина
Після загибелі Євген Пригожин мережа ПВК «Вагнер» фактично перейшла під прямий контроль СВР. Документи описують механізм передачі активів та операцій під державне управління.
Ключовими фігурами нової структури називаються Сергій Машкевич, Сергій Клюкін та Артем Горний. Машкевич, який раніше працював в Адміністрації президента рф, координував діяльність у Судані та Болівії.
Окремий напрямок — проєкт «Африканская политология» із бюджетом близько $750 тисяч щомісяця. Через офіси в Санкт-Петербурзі координується робота більш ніж у 30 країнах. Структура поділена на блок «політологія» (лобіювання, втручання в законодавчі процеси) та «медіа» (інформаційні кампанії через соцмережі та локальні медіа).
Масштаб інформаційних операцій
Лише у серпні 2024 року мережа витратила близько $340 тисяч на понад 500 публікацій та відеоматеріалів. Контент маскувався під комерційний, щоб приховати російське фінансування.
Таким чином, переворот у Сенегалі розглядався не як ізольована операція, а як частина комплексної стратегії дестабілізації та переформатування політичного середовища в країнах Глобального Півдня.
Операції СВР в інших країнах Африки
У Малі СВР надавала розвіддані щодо планів Франції та США, а також сприяла формуванню союзу AES (Малі, Буркіна-Фасо, Нігер), що дозволило рф посилити позиції в регіоні.
У Центральноафриканській Республіці діяльність була спрямована на витіснення миротворчої місії MINUSCA та впровадження агентів впливу до міжнародних структур.
У Нігері російські структури працювали проти французької компанії Orano з метою витіснення її з уранового ринку. У Мозамбіку та Намібії проводилися інформаційні та дезінформаційні кампанії, включно з фальсифікацією документів для дискредитації західних політиків.
Опубліковані документи свідчать, що переворот у Сенегалі був частиною ширшої стратегії СВР щодо розширення впливу рф в Африці. Поєднання військових сценаріїв, економічного проникнення та масштабних інформаційних операцій формує системну модель гібридного втручання у внутрішні процеси держав регіону.
