Дональду Трампу 14 червня виповнюється 80 років. Він уже став найстарішим президентом США на момент складання присяги, а якщо допрацює каденцію до кінця, може обійти й Джо Байдена за віком фактичного перебування на посаді. Ювілей Трамп вирішив відзначити у своєму стилі — не тихою вечерею, а боями UFC просто на території Білого дому.
Про це повідомляє Reuters.
Що таке UFC і чому це взагалі у Білому домі
UFC — це Ultimate Fighting Championship, найбільша організація зі змішаних єдиноборств. Простими словами — це професійні бої MMA у клітці, де спортсмени використовують ударну техніку, боротьбу, больові та задушливі прийоми.
Саме такий формат Дональд Трамп обрав для святкування свого 80-річчя. На Південній галявині Білого дому облаштували спеціальну арену для заходу UFC Freedom 250, який також прив’язали до 250-річчя США. За даними Associated Press, подія має стати безпрецедентною: бої у клітці фактично проводять на території президентської резиденції. Ну бо коли тобі 80, а імперські амбіції ще не втомилися, торт зі свічками — це, мабуть, занадто скромно.
Втім, не всі американці оцінили ідею перетворити Білий дім на арену для видовища. Опитування Reuters/Ipsos показало, що лише 16% американців підтримали план провести UFC-захід у Білому домі, тоді як 46% назвали його недоречним.
Свято, протести й “No Kings”
Ювілей Дональда Трампа в Америці не обмежиться лише боями. Паралельно рух No Kings планує масштабні акції та концерт як відповідь на стиль правління Трампа, який критики дедалі частіше описують як авторитарний і персоналізований. The Guardian пише, що захід No Kings має стати контрподією до президентського шоу з UFC.
Тобто картина виходить дуже американська: з одного боку — клітка, шоу, охорона, VIP-гості й культ сили; з іншого — люди, які нагадують, що США все ж не монархія, навіть якщо комусь дуже хочеться.
Вік, здоров’я і ляпи, які вже важко списати на “стиль”
Дональд Трамп любить висміювати Байдена через вік і стан здоров’я, але тепер сам опинився у тій самій політичній пастці. За даними Reuters, питання щодо його здоров’я та витривалості посилилися на тлі віку, вірусних відео, де він виглядає втомленим, і зниження оцінок його “ментальної гостроти” серед виборців.
Офіційно лікарі Білого дому заявляли, що Трамп перебуває у “відмінному” стані. Але водночас у нього фіксували набряки ніг і синці на руках, які лікар пояснював хронічною венозною недостатністю, частими рукостисканнями та вживанням аспірину. Reuters також писало, що медичні експерти звертали увагу: МРТ не є стандартною частиною звичайного медогляду, якщо для цього немає конкретної причини.
Окрема тема — його публічні ляпи. Точну кількість таких моментів порахувати складно, бо Трамп продукує їх майже як політичний контент. Серед помітних епізодів — плутанина навколо Гренландії, дивні повтори, різкі образи опонентів і постійні атаки на Байдена. Reuters також писало, що під час виступу в Давосі Трамп знову просував ідею контролю над Гренландією, хоча сама тема давно виглядає як геополітична фантазія з присмаком колоніального ресентименту.
Фастфуд, МакДональдз і “здоровий президент”
Ще один штрих до портрета — харчування. Трамп давно відомий любов’ю до фастфуду, зокрема McDonald’s, KFC, піци та Diet Coke. Reuters ще у 2019 році описувало, як він пригощав гостей Білого дому бургерами, піцою та картоплею фрі. Для політика, який наполягає на власній винятковій формі, це виглядає щонайменше іронічно.
Іран, “закінчені війни” і мрії про Нобелівську премію
Дональд Трамп не раз заявляв, що заслуговує на Нобелівську премію миру, бо нібито “закінчив” низку війн. Але фактчекери й міжнародні оглядачі неодноразово зазначали: частина цих тверджень перебільшена, частина стосується не повноцінних війн, а окремих криз, а деякі конфлікти після його втручання не завершилися остаточно. Associated Press писало, що Трамп заявляв про завершення семи війн, але реальність значно складніша.
Найяскравіший приклад — Іран. Трамп спершу “поліз” у конфлікт, США завдавали ударів по іранських об’єктах, а потім президент почав подавати можливу угоду як власну миротворчу перемогу. Reuters повідомляло, що США та Іран наблизилися до потенційної домовленості, але Тегеран не підтверджував чітких строків її підписання.
Тобто схема знайома: спочатку підпалити політичну сцену, потім вийти з вогнегасником і попросити медаль.
Україна, путін і різниця в килимах
Для України Дональд Трамп — не просто американський президент із дивним стилем. Це людина, яка публічно влаштовувала жорсткий тиск на українського президента в Овальному кабінеті, зате для володимира путіна в Анкориджі була зовсім інша атмосфера — червона доріжка, рукостискання і демонстративно теплий прийом.
PBS писало, що зустріч Трампа і путіна на Алясці завершилася без угоди щодо припинення війни в Україні. Але сам факт прийому російського диктатора з червоною доріжкою став болючим символом: Зеленського Трамп міг повчати перед камерами, а путіна — приймати як дорогого гостя.
Обама, Байден і нескінченні образи
Трамп регулярно скаржиться на Байдена й не втрачає нагоди атакувати Обаму. У лютому 2026 року його соцмережі опублікували расистське відео із зображенням Барака та Мішель Обами як приматів. Після хвилі критики пост видалили, а Білий дім переклав відповідальність на співробітника. Reuters повідомляло, що Трамп засудив відео, але не вибачився.
Замахи й образ “невразливого”
У 2024 році Трамп пережив замах під час мітингу в Пенсильванії: куля зачепила йому вухо, нападника ліквідували. Згодом ФБР також розслідувало інцидент біля його гольф-клубу у Флориді як імовірну спробу замаху. Ці епізоди Трамп активно використовує у власній політичній міфології — як доказ “боротьби”, “витривалості” та майже героїчного статусу.
80 років і все ще хоче більше
Дональд Трамп зустрічає 80-річчя не як політик, який готується до спокійної спадщини, а як президент, який досі хоче більше влади, більше шоу, більше контролю і, бажано, ще Нобелівську премію зверху. Він говорить про мир, але лізе в Іран. Критикує Байдена за вік, але сам змушує американців обговорювати власне здоров’я. Розповідає про силу США, але приймає путіна так, ніби той не веде війну проти України.
Ювілей з UFC у Білому домі став дуже точним символом трампівської політики: багато шуму, багато заліза, багато телевізійної картинки — і дуже мало відповідей на питання, що з усім цим робити світу.
