Країна переглянула свою політику національної безпеки, заклавши в основу нової стратегії принцип 30-денної стійкості попри зовнішні фактори. Це означає, що у разі повної ізоляції — з суші, моря та повітря — країна повинна забезпечити функціонування суспільства щонайменше протягом 30 днів.
Про це повідомляє ERR з посиланням на оновлений стратегічний документ уряду про стійкість Естонії.
Документ був представлений у четвер і визначає новий підхід до оборони, який враховує сучасні виклики безпеці та нестабільність міжнародної ситуації.
Принцип 30-денної стійкості: що це означає
Ключовим елементом нової стратегії є саме 30-денна стійкість. У разі кризи держава має гарантувати базові потреби населення — енергетику, зв’язок, медицину, продовольство — протягом місяця без зовнішньої допомоги.
Водночас кожен громадянин має бути готовим до самостійного виживання щонайменше 7 днів. Це передбачає створення особистих запасів води, їжі та необхідних ресурсів.
Активна оборона: зміна військової доктрини
Окрім підвищення рівня автономності, Естонія змінює підхід до ведення війни. Нова концепція передбачає активну оборону, яка включає можливість ударів по території противника.
У пояснювальній записці зазначається, що головна мета — не допустити бойових дій на території країни. Війна, за цією логікою, має бути максимально відсунута від кордонів Естонії.
Головні загрози та геополітичний контекст
У документі прямо зазначено, що найбільшою загрозою для Естонії та євроатлантичної безпеки залишається росія з її агресивною політикою.
Водночас підкреслюється роль Китаю, КНДР, білорусі та Ірану у підтримці російських дій проти України, а також посилення впливу Пекіна в економіці та технологіях.
Естонія також враховує зміну стратегічних пріоритетів США і наголошує на необхідності для європейських країн збільшувати оборонні витрати та брати більше відповідальності за власну безпеку.
Оновлена стратегія демонструє, що 30-денна стійкість Естонії стає не просто концепцією, а практичним інструментом підготовки до потенційної війни. Естонія адаптується до нової реальності, де країни повинні бути готовими діяти автономно та швидко реагувати на загрози в умовах глобальної нестабільності.
