Провальна справа, що сколихнула Лондон
У Великій Британії набула розголосу справа, у якій двох чоловіків звинувачували в шпигунстві на користь КНР. Однак Королівська прокуратура (Crown Prosecution Service, CPS) не змогла довести провину обвинувачених — через брак необхідних доказів — і зняла обвинувачення. Підозрюваним у шпигунстві для Китаю не вдалося довести провину, що викликало політичну кризу та запитання, чому справа, вочевидь зі значним потенціалом, так і не дійшла до суду.
Прем’єр-міністр Кір Стармер, щоб залагодити скандал у справі про шпигунство для Китаю та прояснити ситуацію, розпорядився опублікувати три ключові свідчення. Вони раніше були передані посадовцями без публічного доступу.
Про це повідомляє Штаб.інфо із посиланням на ВВС.
Що містять ці свідчення
Свідчення були підготовані заступником радника уряду з національної безпеки Меттью Коллінзом і подані у три окремі періоди:
- Перше — у грудні 2023 року — описує справу проти ексдослідника парламенту Крістофера Кеша та науковця Крістофера Беррі, яких звинувачували в співпраці з китайськими спецслужбами.
- Друге — у лютому 2025 року після приходу до влади уряду лейбористів — підкреслює, що дії Китаю у сфері шпигунства становлять ризик для економічного добробуту й національної стійкості Британії.
- Третє — у серпні 2025 року — повторює тези про стратегічну загрозу з боку Китаю, водночас наголошуючи, що уряд прагне зберегти «позитивні економічні відносини» з Пекіном.
У цих документах Коллінз прямо стверджує, що китайські розвідувальні органи здійснюють «масштабні шпигунські операції» проти Сполученого Королівства. Також додає, що матеріали, надані обвинуваченими, могли бути «корисними китайській державі».
Політична перепалка: хто винен у провалі?
Опозиційні консерватори звинуватили уряд Стармера в навмисному саботажі справи, аби не нашкодити дипломатичним чи торгівельним відносинам з Китаєм. В уряді відповідають: винні попередники з Консервативної партії, які не визначили Китай як «ризик для нацбезпеки» за законом тоді, коли Коллінз надавав свою першу заяву.
Очільник CPS Стівен Паркінсон визнав, що доказів не вистачало — «близько на 5 %». Проте захисники та аналітики вказують: саме формулювання, чи визнавали уряд і влада Китай як загрозу, стало центральним вузьким місцем.
Наслідки відкриття — але питань все більше
Опубліковані свідчення відверто демонструють, як уряд прагнув балансувати між твердої позицією у нацбезпеці та збереженням «позитивних економічних відносин» з Китаєм. Така подвійність викликала критику з обох боків — як від аналітиків національної безпеки, так і від політиків, які вимагають повного розслідування провалу.
На тлі цього парламент уже ініціював створення спільного комітету з питань національної безпеки, щоб з’ясувати, чому розслідування не просунулося далі. У відповідь уряд продовжує стверджувати, що втручання політиків у роботу слідства не було, і що посадовці мали свободу виражати свою позицію незалежно.
Зникнення доказів чи розмитий намір?
Ця справа — рідкісний приклад, коли держава так відкрито змушена розкривати внутрішні документи у питанні шпигунства. Навіть ці свідчення, які мали пролити світло на дії Китаю, породили більше запитань, ніж відповідей: чи вистачило б доказів за інших обставин? Чи віддала політика пріоритет економічним інтересам над безпекою? І чи не стала ця справа прецедентом, коли рішення про переслідування держави за державу фактично залежить від політичної волі?