Військова демонстрація після довгої паузи
20 вересня 2025 року в столиці Сербії Белграді відбувся розкішний військовий парад під назвою «Сила єдності» (Снага јединства) — присвячений Дню сербської єдності, свободи та національного прапора, який офіційно відзначається 15 вересня. Участь у параді взяли близько 10 тисяч військовослужбовців, було продемонстровано приблизно 2,5 тисячі одиниць озброєння та техніки, серед яких — понад 600 наземних машин, близько 70 літальних апаратів та близько 20 кораблів на Дунаї.
Ця подія стала першою масштабною подібною демонстрацією в Сербії з 2014 року. Офіційно парад був покликаний продемонструвати обороноздатність країни, підкреслити незалежність і суверенітет Сербії. Президент Александар Вучич назвав його «гордістю Сербії».
Політичний контекст — не просто свято
Проте навколо цього параду розгорнулась також інформаційна і політична драма, яка оголила болючі внутрішні протистояння в сербському суспільстві. І попри урочистість, у цьому дійстві приховано багато символічного страху й пропаганди.
Варто зазначити: напередодні цього показового параду з’явилася інформація від Служби зовнішньої розвідки російської Федерації, буцімто 1 листопада планується створення “антидержавного сербського майдану”, присвяченого до річниці трагедії в Новому Саді — події, що дала поштовх нинішнім протестам. Президент Сербії заявив, що “ретельно аналізує” отримані дані від “наших російських партнерів” і вже вживає “певні заходи”.
Про це повідомляє Штаб.інфо із посиланням на https://www.eurointegration.com.ua
Ці заяви мали явно інформаційно-пропагандистський характер і стали важливим елементом комунікаційної гри влади. Умовно кажучи, сама загроза “майдану” стала інструментом залякування, а не лише реальністю.
Коштовний абсурд чи прагнення контролю?
Цей військовий спектакль можна вважати вартісним абсурдом у часи, коли країна переживає глибоке роз’єднання через масові протести та зростаюче невдоволення владою.
По-перше, він створює ефект демонстрації сили Вучича — мовляв, “лише я зможу утримати порядок і захистити країну”.
По-друге, він відвертає увагу від болючих суспільних проблем — корупція, соціальна нерівність, управлінські кризи.
По-третє, сам факт оприлюднення інформації від російської СЗР, яка раніше зазвичай залишалася таємною, виглядає як частина гібридної кампанії тиску, мета якої — посилити страх і невпевненість у громадян.
Заяви, що “за протестами стоїть ЄС і їхні спецслужби”, супроводжуються паралельними твердженнями — нібито “насправді протестувальники підтримуються росіянами” (зокрема через дипломатів). Таким чином, сербська влада намагається “усидіти на двох стільцях” в інформаційному просторі.
Хто творив “документ” проти ЄС?
Оголошений “звіт СЗР” — суміш правди, напівправди та відвертих маніпуляцій. У ньому згадується про “кольорову революцію”, “зовнішніх організаторів” з Хорватії, Німеччини та Великої Британії, нібито вкладених понад 4 мільярди євро у підготовку повстання.
Ці твердження радше працюють на знаменник страху, а не на аналітику. І очевидно, що серед авторів такого документа могли бути не лише російські спецслужби, а також сербські внутрішні актори, зацікавлені в посиленні контролю над публічним дискурсом.
Як висловив один із сербських критиків: головне не те, чи відбудеться “майдан”, а що про нього говорять, і що він стає аргументом влади для мобілізації електорату.
Парад як символ і загроза
Цей парад — не просто демонстрація військової техніки: він уособлює напругу, страх і владний контроль.
Вучич використовує “страх революції” як інструмент легітимації своєї влади. Мирне суспільство перетворюється на арену для інформаційних протистоянь, а соціальні проблеми — на бекґраунд “внутрішніх загроз”.
На міжнародному плані такий вибухистий спектакль у центрі Сербії посилає сигнал: країна, хоч і під тиском громадянського руху, не збирається поступатися.
Та чи зможе страх утримати владу довго, коли громадяни все активніше голосують діями — не словами?
Джерела:
— Звіт про парад «Сила єдності», огляди від RIA, EuroNews, Kommersant та інших ЗМІ