Підрозділи Північної Кореї, які брали участь у війні на боці росії, зазнали колосальних втрат у Курській області. Після прибуття у жовтні 2024 року з 11 000 військових було втрачено понад 1 000 убитими та понад 3 000 пораненими. Це становить близько 40% від усього контингенту. повідомляє Штаб.інфо з посиланням на світові ЗМІ,
Повномасштабна війна в Україні продовжує втягувати у свій вир дедалі більше країн та політичних гравців. Одним із найбільш несподіваних учасників стали війська Північної Кореї, які наприкінці 2024 року з’явилися на боці Росії в Курській області. Те, що Кремль зробив ставку на солдатів із КНДР, викликало чимало питань навіть у російському суспільстві, адже раніше північнокорейська армія воювала лише в локальних конфліктах на кшталт громадянських воєн в Африці чи у В’єтнамі ще у 60–70-х роках. Однак події перших місяців їхньої участі у війні стали справжньою катастрофою і тепер навіть у самій Північній Кореї визнають масштаби трагедії.
За даними державних ЗМІ КНДР, які потрапили у відкритий доступ, за перші три місяці боїв у Курській області Північна Корея втратила близько 40% свого контингенту. Із 11 тисяч солдатів, відправлених до Росії, понад тисяча загинула, ще понад три тисячі отримали важкі поранення й більше не можуть брати участь у боях. Така статистика фактично знищила міф про «непереможну армію Кім Чен Ина», який роками підтримувала північнокорейська пропаганда.
Чому ж армія КНДР зазнала таких нищівних втрат? Причини лежать на поверхні, і їх визнають навіть військові експерти. По-перше, північнокорейські війська не мали досвіду ведення сучасної війни з використанням дронів, високоточної артилерії, систем РЕБ та супутникової розвідки. По-друге, технічне оснащення армії КНДР виявилося безнадійно застарілим: їхні бронемашини та артилерія ще з часів Холодної війни просто не витримували зіткнення з сучасними українськими системами. По-третє, моральний дух солдатів, відправлених за тисячі кілометрів від дому воювати за чужі інтереси, був надзвичайно низьким, що лише поглиблювало кризу.
Однак замість того, щоб чесно визнати помилки, Росія запустила потужну пропагандистську кампанію. Спочатку російські медіа взагалі заперечували великі втрати, називаючи повідомлення про знищення підрозділів КНДР «фейками української пропаганди». Коли ж факти стали занадто очевидними, тональність різко змінилася: тепер ті самі пропагандисти почали вихваляти «героїзм північнокорейських воїнів», які нібито «перемогли українців у кількох боях». Проте реальні дані свідчать про інше: тактика «живих хвиль», яку застосовували командири КНДР, обернулася катастрофою. Солдати йшли в лобові атаки на добре укріплені українські позиції без належної артпідготовки, без прикриття з повітря і без шансів на успіх.
Особливо трагічно виглядала спроба збивати українські дрони застарілими методами. Свідки розповідають, що північнокорейські військові намагалися відволікати БПЛА групами по три людини: один виманював дрон на себе, двоє інших стріляли, намагаючись його збити. Закінчувалося це зазвичай трагічно: точні удари українських операторів знищували цілі групи, не даючи шансів на порятунок.
Не менший резонанс викликали повідомлення про те, що російське командування фактично використовувало війська КНДР як «живі міни». Солдатів змушували йти попереду бронетехніки, розміновуючи поля власними життями. Американська розвідка прямо звинувачує Москву у використанні північнокорейських контингентів як «гарматного м’яса», адже росіяни не хотіли ризикувати своїми підрозділами.
Попри катастрофічний початок, співпраця Росії та Північної Кореї, схоже, лише поглиблюється. Кремль уже передав Пхеньяну зенітні ракети, технології для виробництва дронів і навіть допомагає модернізувати ракети KN-23, які тепер можуть бити на 500 км. Крім того, Москва постачає Північній Кореї зерно та валюту, порушуючи санкції ООН. Усе це може зробити наступні контингенти КНДР значно небезпечнішими, ніж перший, фактично знищений у Курській області.
Для України ж участь Північної Кореї у війні створює додаткові виклики. З одного боку, українська армія вже показала, що здатна знищувати навіть підготовленіші війська, ніж північнокорейські. З іншого – кожна нова хвиля іноземних найманців і союзників Москви розтягує фронт, змушуючи ЗСУ витрачати ресурси на боротьбу з новими загрозами.
У підсумку історія з північнокорейським контингентом у Курській області стала показовою: країна, яка десятиліттями будувала міф про свою «непереможну армію», зіткнулася з реальністю сучасної війни й зазнала приголомшливих втрат. Але попри це Пхеньян, схоже, не збирається відмовлятися від союзу з Москвою – навпаки, він готує нові підрозділи, які можуть з’явитися на фронті вже найближчими місяцями
Читайте ще на Штаб.інфо про Північну Корею – КНДР готує стратегію подвійного зміцнення армії та ядерного потенціалу