Новий імпульс після років глухого «ні»
Газопровід «Сила Сибіру-2» — задуманий як потужний маршрут із Ямалу через Західний Сибір і Монголію до Китаю — знову опинився у центрі уваги. Новий поштовх дав меморандум про наміри між «Газпромом» і CNPC, підписаний 2 вересня 2025 року під час саміту ШОС+. Документ декларує плани постачання до 50 млрд кубометрів газу на рік протягом 30 років.
Китай роками відмовлявся від участі, але тепер, схоже, дав принципову згоду на проєкт.
Технічні та логістичні параметри
- Маршрут і масштаб. Запланована траса перевищує 6 700 км: частина проляже територією росії, далі — через Монголію до Сіньцзян-Уйгурського автономного району Китаю.
- Потужність. Піковий режим — до 50 млрд кубометрів щороку.
- Перешкоди й відтермінування. У 2024 році Монголія тимчасово вивела проєкт із нацплану розвитку до 2028-го, тож реалізацію було фактично поставлено на паузу.
Новий вектор: мотиви Китаю та ширший геополітичний контекст
- Диверсифікація постачань. Пекін прагне альтернатив суші до морських ланцюгів СПГ — насамперед на випадок геополітичної турбулентності.
- Втрати ринку ЄС для росії. Європейські трубопровідні канали для російського газу скорочені й не компенсуються СПГ, тож виробник шукає нового опорного покупця.
- Фактор ШОС+. Підписання відбулося в межах широкого формату, де обговорюють енергетичне співробітництво Центральної Азії та транзитні зв’язки.
Про це повідомляє Штаб.інфо із посиланням на політичного експерта Ігар Тышкевіч https://t.me/slavic_brotherhood/4504, і цей сигнал вкладається у логіку підвищення ставок Пекіном напередодні майбутніх великих переговорів зі США.
Меморандум — не контракт: що реально означає підписання
Йдеться не про комерційний договір, а про наміри. Попереду — узгодження цінової формули, графіку фінансування та розподілу ризиків. Навіть за швидкого старту будівництва вихід на проєктну потужність можливий лише у середині 2030-х.
Намір — це не гроші: хто платитиме і хто ризикує
- Фінансування. Ділянку на території росії, ймовірно, доведеться фінансувати самій росії; монгольський сегмент можуть закривати або китайські структури, або консорціум. Остаточних умов немає.
- Ціна газу. Китай традиційно вибиває нижчу ціну, ніж європейські споживачі, і матиме сильні переговорні позиції доти, доки для росії не існуватиме рівноцінної альтернативи збуту.
Можливі наслідки для України та регіону
- Для України. Посилення альтернативних маршрутів до ЄС зменшує важелі росії в Європі, але може підштовхувати кремль до тиску на тему «заморозки» війни на вигідних для нього умовах — отже, швидкого політичного врегулювання не видно.
- Для Туреччини та Азербайджану. Зростає роль транскаспійських і південних коридорів як джерела «неросійського» газу для Європи.
- Для ЄС. Поява нових постачальників із Центральної Азії підсилює курс на скорочення імпорту трубопровідного газу з росії.
- Для Китаю. Пекін зберігає статус «покупця останньої надії» для російських вуглеводнів і розширює важелі впливу на цінову політику постачальника.
Підсумок
Вересневий меморандум по «Силі Сибіру-2» дає проєкту політичний імпульс, але не відповідає на ключові питання — хто і на яких умовах платитиме, якою буде ціна газу та коли саме труба вийде на номінальну потужність. Поки це радше інструмент великої геополітичної гри, ніж готовий економічний результат — із помітними наслідками для України, ЄС, Центральної Азії та, безперечно, для самої росії.