Довіра до суду в Україні критично низька — за опитуваннями, лише близько 12% громадян довіряють судам. Чому формується недовіра, хто і як тисне на суддів, яку роль можуть відіграти Феміда ПРО (Femida Pro, FemidaPro, фемідапро) та Конституційні студії — пояснює Штаб.Інфо

В Україні судову систему часто пов’язують із корупцією, політичними впливами й сумнівними рішеннями. Однак в умовах повномасштабного вторгнення саме  справедливе правосуддя — основа сильної держави. Без довіри до судів неможливо гарантувати верховенство права, забезпечити захист прав громадян чи залучити інвесторів.

І представники суддівської спільноти, і представники бізнесу, і громадські активісти переконані – прозорий, незалежний та справедливий суд в Україні можливий. Але потрібно змінювати уявлення українців про те, як працює судова система та суспільний договір. При цьому важливо не перетворювати суддю на мішень та формувати нові інструменти для комунікації судів з усім суспільством, включно із політичною владою, яка намагається використовувати суд у власних інтересах.

Із яким тиском сьогодні стикаються суди, як судові псевдоблогери спотворюють імідж суддів та чи може один комунікаційний майданчик це виправити – пояснює Штаб.info.

 Українці не довіряють судам. А суди – мовчать

Рівень довіри до судів, згідно із результатами опитування КМІС, лишається критично низьким. Лише 12% українців довіряють судам, не довіряють –   63%.

Найвагомішими причинами, які впливають на недовіру до судової системи, називають поширеність корупції серед суддів (69,9%), залежність суддів від політиків, олігархів (50,4%); недостатню доброчесність суддів (44,4%) та погану якість законів, які змушені застосовувати суди (22,8%). Реальна проблема роботи судів – критично недостатня кількість суддів – сприймається як така лише для 6,4% українців.

Однак попри це, саме до суду українці ідуть, щоби вирішити критично важилві для них питання. “У нас збільшується кількість надходжень, – каже Штаб.info суддя Верховного суду Олена Ситнік. – Саме це є показником, що люди все-таки розуміють: крапку в їх спорі, у захисті їх прав поставить саме суд”.

Виходячи із показників надходжень, можна стверджувати, що кожен третій дорослий  українець звертається до суду, додає Штаб.info голова Північного апеляційного господарського суду Олег Хрипун. “Тому треба шукати шляхи для порозуміння між суспільством, яке змушене звертатися до суду, і судовою системою, яку зараз не критикує тільки лінивий”, – каже він.

Причин цих непорозумінь та розбіжності суспільної думки із практичною реальністю є кілька.

Перша – суспільну думку про суд не завжди формує особистий досвід. Частіше ідеться про медіа та соціальні мережі. Значною мірою негативну інформацію про судову систему поширюють ті, хто не має жодного стосунку ані до суду, а ні до професійних медіа. Ідеться, в тому числі, про судових блогерів, авторів анонімних телеграм-каналів та хайпові обличчя Тік-Току, які критикують суддів, не завжди розуміючи суть їх діяльності.

“Це не фахові журналісти навіть, які мають спеціальну освіту. Це так звані “експерти”, які пишуть статті, які насичені помилками та спотворенням інформації. Але їх сприймає суспільство. Кількість таких текстів і кількість людей, які з ними ознайомились – зашкалює”, – каже Штаб.info начальник Головного управління військової юстиції Міноборони Олексій Муравйов.

Друга причина – неготовність і нездатність представників судової спільноти говорити про свої проблеми. Нерозуміння суті їхньої роботи та логіки судових рішень породжує ще більше недовіри.  

Судді заборонено робити публічних заяв та коментарів, які компрометують звання судді та підривають авторитет правосуддя,  нагадує Штаб.info Дмитро Чабан, виконавчий директор організації “Феміда ПРО” Дмитро Чабан.

“Виходить, якщо ти суддя, якщо ти хочеш цю систему зробити кращою, тобі не можна про це говорити, бо ти компроментуєш судову владу. Суддя не може говорити про справи, які перебувають у його провадженні, і коментувати рішення інших суддів, – пояснює він. – Говорити із суспільство можна лише дуже обачно, щоб нікого не образити, щоб не сказати, що в судовій системі є проблеми”.

Довіра до суду: де зламалася комунікація

• Суспільне уявлення про суди часто формують не особистий досвід, а медіа та соцмережі. У публічному просторі впливовими стають псевдоблогери та анонімні канали, що підміняють аналіз емоціями.
• Громадяни називають ключовими причинами недовіри: корупцію серед суддів, залежність від політичних та бізнес‑груп, дефіцит доброчесності й проблемну якість законів.
• Водночас українці йдуть до суду вирішувати важливі питання — навантаження на судову систему зростає. Це свідчить: очікування справедливості є, але комунікація між судами та суспільством не працює.

Суддя – мішень. Які ризики це створює

Традиційне сприйняття мовчання судді з приводу гострих питань як суддівської чесноти і спілкування із суспільством “мовою судових рішень” змінюються. Інформаційна непрозорість, замовчування проблем та масштабування викривленого образу суддів створює додаткові ризики для системи правосуддя, переконані представники судової системи.

Ризик перший – тиск на суд через замовні публікації та “інформаційне кілерство” блогерів.

Такі публікації, особливо – під виглядом антикорупційних викриттів, які краще сприймаються суспільством, використовують для тиску на суд.

Наприклад, восени 2024 року Чернігівський апеляційний суд заявив про тиск на своїх суддів Миколу Оседача, Валерія Заболотного та Валентину Антипець зі сторони голови федерації роботодавців Чернігівщини Олега Авер’янова. Саме ця колегія суддів винесла вирок, в якому Авер’янова засудили до семи років позбавлення волі. Крім того, зобов’язали відшкодувати матеріальну шкоду його колишній дружині Євгенії у понад 1,5 млн грн та 50 тис. грн моральної шкоди.

У суді вважають, що Авер’янов намагається впливати на суддів за допомогою публікацій у ЗМІ, а саме на інтернет-ресурсі “Стоп корупції”. За даними “Детектор медіа”, матеріали цього видання мають ознаки замовності.

На цьому ресурсі протягом короткого проміжку часу розмістили серію статей про майно цих суддів, які мали би підвести аудиторію до думки про незаконне збагачення. Хоча все, що подається в статті – міститься у деклараціях суддів та відповідає рівню їхніх доходів.

На думку представників суду, у цих публікаціях інформація є “викривленою, зокрема, щодо майнового стану конкретних суддів, та витлумаченою однобічно, з метою сформувати негативну суспільну думку і цілеспрямовано створити негативний образ правосуддя”.

Ризик другий – фізична безпека суддів та їх родин. Коли дані декларацій та досьє суддів з’являються у відкритому доступі і піддаються нефаховому аналізу – це збільшує ймовірність не лише викривлення інформації у замовних публікаціях. Це може надихнути незадоволених тим чи іншим рішенням суду шукати різні варіанти позапроцесуального впливу на суддю. А перетворення судді на мішень – це підрив ефективності всієї судової системи та довіри до неї.

Ризик третій – замовчування проблем, які можна вирішити, формуючи нові суспільні договори. Наприклад, неофіційно судді визнають, що їм намагаються нав’язувати окремі рішення. Однак офіційно про це вголос не говорять.

У судді не може бути психології “як начальник скаже”, підкреслює Ситнік. Суддя – це самостійна владна одиниця, яка сама приймає рішення і несе за нього відповідальність.

“Я була шокована, коли почула від судді з величезним стажем, як вона пояснювала, чому вона таке рішення прийняла, – розповідає вона. – Каже, ну так нас зібрав заступник голови апеляційного суду сказав, що так з Верховного суду сказали. Ми так і робили”.

Голова ГО “Всеукраїнська Асоціація фахівців з безпеки дорожнього руху” Євгеній Скороход наводить  інший приклад, який ґрунтується на його досвіді взаємодії із українським правосуддям. За його словами, найбільше судді відчувають тиск не зі сторони громадських активістів чи блогерів, а зі сторони правоохоронних органів. Не під запис судді підтверджують системний тиск з боку СБУ, ДБР та прокуратури. Але офіційно про це мовчать.

“Найяскравіше це проявляється не в Києві, а в регіонах, де постійно зустрічаєшся з містечковістю і де не можна знайти справедливості, якщо у справі бере участь прокурор чи СБУ – суддя просто боїться приймати рішення не на їх користь, – каже Скороход. – Вони просто бояться помсти зі сторони цих правоохоронних органів”.

Хоча приклади такого впливу можна знайти і у столиці також. Так, у березні 2025 року ДБР провело обшуки у приміщенні ВККС та в будинку Олексія Омельяна, заступника голови Комісії. Надалі Держбюро почало масово відкривати кримінальні провадження на інших членів Кваліфкомісії, як тільки орган наблизився до оцінювання суддів Печерського райсуду та Окружного адмінсуду Києва. 

Під час засідання Вищої ради правосуддя представник ДБР Андрій Клижко відмовився дати відповідь на прості питання:

1. Як саме слідчі ДБР пояснили необхідність обшуків у клопотанні, яке задовольнив суддя Печерського районного суду Києва?
2. Чи були у ДБР підстави вважати, що ВККС не надасть запитувані документи, приховує або знищить їх?

Саме клопотання щодо обшуків слідчі ДБР також не надали, посилаючись на те, що таке клопотання — таємниця досудового розслідування.  

Члени Вищої ради правосуддя після того, як заслухали обидві сторони, дійшли висновку, що дії ДБР є загрозою для незалежності Вищої кваліфкомісії суддів.  

Всі ці ризики для правосуддя не є чимось питомо українськими.  З цими загрозами система правосуддя стикається у всій Європі.

Наприкінці 2019 року польський Сейм схвалив закон, спрямований на обмеження структури та функцій судової влади, який назвали “законом про намордник”. Він уповноважив дисциплінарну палату Верховного суду порушувати справи проти суддів за сумнів у платформі правлячої партії. ЗМІ фіксували штрафи, дисциплінарні провадження і публічний тиск на “незручних” суддів.

Тоді журналісти викрили, що у Міністерстві юстиції створили групу тролів для дискредитації суддів у соцмережах та в ЗМІ, зокрема розсилали паплюжливу інформацію колегам суддів.

Зрештою, відновити баланс незалежності судової системи вдалось також рішенням суду – тільки тепер вже європейського. Після численних скандалів Польща у 2021 році заявила про ліквідацію дисциплінарної палати, яка, за рішенням вищого суду ЄС, порушує європейські правила.

У лютому 2025 року кілька тисяч угорських суддів, працівників судової системи та їхніх прихильників пройшлись маршем у центрі Будапешта, вимагаючи гарантувати незалежність судової влади. Це було безпрецедентним явищем в Угорщині та — за винятком Польщі — дуже рідкісним явищем в Європі загалом.

Протест організувала Асоціація угорських суддів – неурядова організація, що представляє інтереси працівників юстиції. Учасники виступали проти домовленості уряду з Національною радою суддів Угорщини у грудні 2024 року, яка узалежнила підвищення зарплат суддів та реформу судової системи. Протестувальники стверджували, що ця домовленість ставить під загрозу незалежність судової влади.

Боротьба за незалежність судової системи триває по всій Європі. Наріжним каменем її лишається саме питання відповідальності, наполягає президент Міжнародної асоціації суддів Дуро Сесса. “Судді не можуть вільно та неупереджено приймати рішення, якщо вони бояться дисциплінарних наслідків, особливо ризику звільнення, за свої рішення, – каже він. – Важливо, щоб судді не підлягали дисциплінарному стягненню за їхнє правове тлумачення, оцінку фактичних даних чи оцінку доказів, окрім випадків злого умислу та грубої недбалості. Цей принцип також застосовується до цивільної та кримінальної відповідальності суддів”.

Потрібен діалог. Як вплинути на ситуацію

Загальноєвропейський та український досвід показує – ключову роль у захисті незалежності судової системи та суддів відграють згуртованність професійної спільноти та діалог із суспільством.

Налагоджувати діалог буде важко, але це можливо, впевнений Муравйов. “Є люди, які є споживачами послуг суду. Є ті, хто взагалі ніколи до суду не звертався, але має своє враження про суд, бо “сусід сказав” або “у фейсбуці прочитав”. Є професійна спільнота. Налагоджувати комунікацію буде важко, бо людина, як правило, хоче чути те, що хоче чути. Але працювати в цьому напрямку потрібно, – наголошує він. – Має бути альтернативна думка. Те, що не може зробити суддівська спільнота з огляду на професійні обмеження, мають робити їх однодумці, які дотичні до судової системи, але не перебувають у ній”.

Суд – це, в першу чергу, закон. І саме на ньому тримається демократична держава, додає Ситнік. Тому коли судова практика не влаштовує суспільство, потрібно змінювати закон, яким цей суд керується. “Якщо вам не подобається практика – змінюйте закон, – каже вона. – Суд – це незалежний арбітр, який має захищати закон і застосовувати закон”.

Щоб налагодити процес діалогу та формування нового суспільного договору в Україні запустили платформу “Феміда ПРО”, яку очолює перший Генеральний прокурор незалежної України, колишній суддя КСУ Віктор Шишкін. Виконавчим директором організації є Дмитро Чабан. До її складу входять судді, які стикаються із тиском, правники та громадські активісти.

В організації впевнені, що суд має бути прозорим, незалежним і справді законним. Та планують працювати на відновлення довіри до судової системи.

Фізична безпека суддів і позапроцесуальний тиск

Коли досьє суддів опиняються у відкритому доступі без фахового контексту, зростають ризики фізичного тиску на них та їхні родини. Перетворення судді на мішень підриває незалежність правосуддя і демотивує ухвалювати непопулярні, але законні рішення.

Мовчання як “стандарт поведінки” — чому воно шкодить

Суддям обмежено коментування поточних справ та рішень колег — це етична норма. Але абсолютне мовчання унеможливлює пояснення логіки судових рішень і підживлює міфи. Потрібні безпечні формати комунікації: роз’яснення стандартів доказування, меж дискреції, причин розбіжностей у вироках тощо.

Європейський контекст: судова влада під тиском

Європа також переживає конфлікти довкола незалежності судів: дисциплінарні механізми проти “незручних” суддів, політичні спроби контролю, масові протести суддівських спільнот. Головний урок: баланс відновлюють через право — рішення вищих судів, чіткі гарантії незалежності та відповідальності.

Платформа позиціонується як просвітницький і комунікаційний майданчик. Тому що для того, аби зміни були ефективним, потрібно розуміти, як має працювати система, та які зміни необхіжні. “Завдання сьогодні – до всіх прошарків нашого суспільства, до політичної влади, доносити інформацію, – каже Шишкін. – Це спроба вчити суспільство”.

Організація декларує кілька ключових цілей:

• Захист суддів. “Феміда ПРО” виступає проти будь-якого незаконного тиску — політичного, медійного чи особистого.
• Гарантування гідної оплати праці суддів — це не розкіш, а спосіб зменшити ризики корупції.
• Прозорий діалог. Платформа стане майданчиком для відкритого обговорення проблем правосуддя між суспільством, суддями та державою. Це допоможе зруйнувати бар’єри й відновити комунікацію.
• Рівність перед законом. Закон повинен бути єдиним і справедливим для всіх — від пересічного громадянина до високопосадовця.
• Права людини — як основа доступу до правосуддя.
  Захист прав людини є фундаментальним орієнтиром діяльності організації. «Феміда ПРО» відстоює ідею, що доступ до правосуддя — це не лише можливість звернутись до суду, а й право на справедливий, незалежний і неупереджений розгляд справи у розумний строк.
  
• Аналіз судово-правових реформ та конституційний нагляд за змінами.
  ГО «Феміда ПРО» системно досліджує законодавчі ініціативи, пов’язані з реформуванням судової системи, на предмет їх відповідності Конституції України та міжнародним зобов’язанням держави.
  У межах цього напряму організація готує експертні висновки щодо нових законопроєктів;надає пропозиції щодо вдосконалення правової бази судоустрою та судочинства;ініціює фахові дискусії з представниками судової влади, науковцями та міжнародними партнерами;відстежує реальні наслідки впроваджених реформ (в частині добору суддів, дисциплінарної відповідальності, ролі ВККС, ВРП тощо).
  Мета цього напряму — забезпечити сталість судової реформи, яка не суперечить Конституції, відповідає принципам незалежності судової влади та є реально здійсненною у правовій системі України.
  

“Феміда ПРО” вже працює над механізмами захисту суддів і планує активно залучати громади до діалогу щодо реформи судової системи. Наприклад, ініціатива пропонує публічні зустрічі, на яких судді зможуть пояснювати свої рішення, а громадяни — висловлювати думки й очікування.

Олег Хрипун, професійні спільноти та потреба в діалозі

Представники системи правосуддя, зокрема Олег Хрипун, наголошують: потрібен діалог між судами, бізнесом і громадянами. Багато конфліктів сприйняття народжуються не в залах суду, а в інфопросторі, де немає місця для юридичної аргументації

“Дати можливість суспільству і суддям обмінятися своїми думками та баченнями, – каже командир добровольчого формування “Феміда” Чорнобаївської територіальної громади №1 Едуард Леонов. – Я, як громадянин, є зацікавленою стороною у тому, щоб донести до суддівської спільноти своє бачення майбутньої взаємодії. Укласти новий суспільний договір, нову суспільну угоду щодо забезпечення прав і свобод громадян України”.

Під час першої зустрічі учасники говорили у першу чергу про налагодження комунікації та взаєморозуміння між суспільством і судовою владою, як частиною суспільства, каже Чабан. “Думаю, що такі зустрічі будуть відбуватися все частіше і частіше, тому що є суспільний запит, – резюмує він. – Запит є як суддів, так і у представників бізнесу, так і у адвокатської спільноти. Це повинно працювати”.

Рішення: що пропонує Феміда ПРО (Femida Pro)

Феміда ПРО — просвітницька й комунікаційна платформа, що об’єднує суддів, правників, науковців і громадськість. Мета — відновити довіру до суду шляхом:

• захисту суддів від політичного, медійного та персонального тиску;
• забезпечення гідної оплати праці як запобіжника корупції;
• відкритого діалогу та регулярних публічних зустрічей;
• аналізу судово‑правових реформ у форматі Конституційних студій;
• моніторингу рішень і пояснення стандартів правозастосування громадянам.

Як повернути довіру до судів: 6 практичних кроків

1. Прозорість: публічні пояснення складних рішень зрозумілою мовою (без розкриття таємниць слідства).
2. Фактчекінг: оперативна реакція на фейки, спростування маніпуляцій у ЗМІ/соцмережах.
3. Освіта: регулярні Конституційні студії для громадян, бізнесу, студентів‑правників.
4. Безпека: протоколи захисту даних суддів і їхніх родин, відповідальність за “доноси‑маніпуляції”.
5. Стандарти: уніфіковані підходи до комунікації від імені судової влади.
6. Діалог: постійні майданчики участі — від професійних спільнот до місцевих громад.

Висновок. Довіра не повертається гаслами — її формують право, відповідальність і комунікація. Платформа Феміда ПРО / FemidaPro пропонує інструменти, які роблять суд ближчим і зрозумілішим; а отже — сильнішим