Колишній чоловік не проживає у квартирі через військову службу – що вирішив апеляційний суд
Жителька Хмельницького звернулася до суду з позовом проти свого колишнього чоловіка, вимагаючи визнати його таким, що втратив право користування їхньою спільною квартирою. На її думку, причиною для такого кроку стало те, що після розлучення чоловік покинув житло й понад шість місяців не мешкає там, а також не сплачує комунальні послуги.
Першу інстанцію — Хмельницький міськрайонний суд — жінка виграла: суд задовольнив позов і позбавив чоловіка права користування квартирою. Однак відповідач подав апеляційну скаргу, пояснюючи свою відсутність вагомими підставами — з 1 березня 2022 року він проходить військову службу у зв’язку з мобілізацією.
Закон про збереження права під час служби
Колегія суддів апеляційного суду проаналізувала ситуацію та дійшла протилежного висновку. За їхніми словами, подружжя проживало у державній квартирі на підставі договору найму від 2006 року, який і досі залишається чинним. Дійсно, відповідач не проживає у житлі з грудня 2022-го, але цей факт не є підставою для втрати права користування квартирою у нинішній ситуації.
Про це повідомляє «ШТАБ.𝒊𝒏𝒇𝒐» із посиланням на Хмельницький Апеляційний Суд
Судді наголосили на нормах статті 71 Житлового кодексу України, згідно з якою житлове приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем навіть у разі відсутності понад шість місяців, якщо такий наймач перебуває на військовій службі під час мобілізації.
Апеляційна інстанція стала на бік військовослужбовця
На основі наданих доказів встановлено, що з березня 2022 року чоловік дійсно проходить службу в особливий період, що гарантує збереження за ним права на квартиру. Суд визнав, що причина тимчасового непроживання відповідача є поважною, і позбавити його права користування житлом у даних обставинах не можна.
Колегія суддів зауважила, що право власності на нерухоме майно за набувальною давністю виникає лише за одночасної наявності таких умов: існування нерухомого майна; відкритості та безперервності володіння ним без правової підстави; добросовісності заволодіння майном; факту володіння ним упродовж щонайменше десяти років.
«Встановивши, що позивачка достовірно знала про те, що власником квартири, в якій вона проживає, є відповідач, який за життя не відмовлявся від свого права власності на належну частку у майні, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачкою не доведено всіх умов, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю», – йдеться у постанові апеляційного суду.
Апеляційний суд зауважив, що давність володіння могла вважатися добросовісною, якби позивачка при заволодінні спірною часткою у квартирі не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Колегія суддів також вказала, що сплата комунальних платежів, утримання квартири та користування нею не може бути самостійною підставою для виникнення права власності за набувальною давністю.
У підсумку апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове — у позові жінці відмовлено.
Ознайомитися з повним текстом постанови апеляційного суду у справі № 686/34104/24 можна у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.