Після вчорашньої телефонної розмови Дональда Трампа з Володимиром Путіним у політичному світі знову заговорили про початок переговорів щодо війни в Україні. Проте за пафосом заяв і обіцянками «вигоди для всіх» ховається прагматична стратегія, яку не варто недооцінювати.
Телефонний дзвінок між Трампом і Путіним, який уже сам по собі виглядає як політичне послання, не був випадковим чи емоційним жестом. За ним стоїть добре вивірена політична модель, що передбачає одразу три вигоди для Трампа.
«Мир до саміту» та роль США як миротворця
По-перше, як і два тижні тому зазначалося в одному з аналітичних постів, Трамп прагне досягти припинення вогню до літа — до американо-китайського саміту. Ціль — вийти на світову арену як ініціатор миру, не даючи Китаю змоги закріпити роль ключового посередника в регіоні. Для Трампа важливо не допустити, щоб Сі Цзіньпін «зібрав аплодисменти» на саміті. Якщо Китай стане символом миру в Європі — це автоматично означатиме провал Трампової стратегії MAGA (Make America Great Again), бо «велич» буде вже не американською.
«Американські інвестиції вже окупилися»
Друга складова — продати виборцю ідею вигоди від підтримки України. Ідеться не лише про політичні дивіденди, а й про суто економічний розрахунок. Уже зараз Трамп заявляє: допомога Україні «окупилася», і надалі працюватиме як інвестиція. Ресурси, логістика, реконструкція — усе це повинно створити нову архітектуру економічного партнерства, в якій США стануть бенефіціаром.
Зближення з росією як противага Китаю
І нарешті, третя мета — запропонувати новий формат взаємин із рф. Якщо коротко: через економіку стримувати вплив Пекіна. Адже Трамп бачить, що росія дедалі глибше занурюється в залежність від Китаю, і намагається запропонувати москві альтернативу. Тут ідеться не лише про великі домовленості щодо Арктики чи енергетики, а й про швидкі рішення — наприклад, створення спільних підприємств для повернення рф на європейський ринок газу.
Путін: мир без перемоги неможливий
Проте логіка кремля не менш прагматична. Для путіна мир без «картини перемоги» — це політична катастрофа. Йому потрібно показати внутрішній аудиторії, що росія виграла — або хоча б здобула позиції, які можна подати як виграш. Тому кремль налаштований на продовження війни щонайменше до кінця осені. Саме літня кампанія має дати привід для торгу із Заходом. До того ж москва прагне розділити переговорні треки — розвести діалог з Україною, США та ЄС на окремі «лінії», де «українське питання» буде лише фоном, а не головною темою.
Повторення «зернової схеми»?
Цю тактику росія вже використала у 2022 році, коли уклала «зернову угоду» з супровідними домовленостями, які формально не були пов’язані з Україною. Ідея у 2025 році така ж — затягти Київ у нескінчені технічні переговори, а тим часом продавати кожну формальну поступку як підставу для зняття санкцій чи укладання нових контрактів з Заходом.
Європейці обережні, Туреччина насторожена
У Європі багато хто вже зрозумів цю логіку. Частина лідерів виступає за формат «перемир’я, а потім переговори». Туреччина ж взагалі зацікавлена, щоб росія не вийшла з війни з сильними позиціями — інакше це підриває її амбіції в Чорноморському регіоні, на Кавказі, у Центральній Азії та на Близькому Сході.
Вашингтон погоджується на розділення треків
Слабка ланка — США. Трамп прийняв російську ідею розділення переговорних треків. І тепер активно просуває два паралельні напрями: мирні переговори рф–Україна, і бізнесові контакти США–рф. Причому друга тема для нього значно важливіша. Росія пропонує ресурси, нафту, газ, транспортні проєкти — усе це може стати новою основою для американсько-російського співробітництва. Навіть якщо мир не буде досягнутий.
Для України це означає новий виклик
Трамп уже заявив, що Україна навряд чи стане членом НАТО. Це — сигнал Путіну. Надалі на нас тиснутимуть, змушуючи погоджуватися на прямі переговори, але шансів на реальний прорив у найближчі місяці — обмаль. Українським делегаціям доведеться їздити на зустрічі з російськими емісарами, знаючи, що домовленості малоймовірні.
Вихід є — координована позиція з партнерами
Але ситуація не безнадійна. Багатьом державам не подобається, що США і РФ хочуть вести бізнес «через голову» України. Тому Києву потрібно діяти активно: координуватися з європейськими столицями, Туреччиною, і — що ще важливіше — сформувати власний трек консультацій із країнами БРІКС: Китаєм, Індією, Бразилією. Ідеально — вже до осені створити формалізований механізм співпраці зі Старою Європою, Британією, Туреччиною та ядром БРІКС.
Це зробить неможливим гру «бізнесу замість миру» — і для Трампа, і для Путіна.
Думка експерта якою ділиться наша команда «ШТАБ.𝒊𝒏𝒇𝒐» знаходиться за посиланням на пост Ігар Тышкевіч у ФБ: https://www.facebook.com/share/p/16UC8o56jx/.
