Доглядав за матір’ю та подав документи на відстрочку — але його мобілізували
У січні 2025 року військовозобов’язаний чоловік, який постійно доглядає за своєю матір’ю, що не може самостійно пересуватись, звернувся до територіального центру комплектування (ТЦК) з заявою про надання відстрочки. Право на відстрочку він мав відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
29 січня він надіслав заяву поштою та того ж дня особисто з’явився до ТЦК за повісткою. У нього був другий примірник заяви з усіма необхідними документами, зокрема висновками медичних комісій, які підтверджували, що його мати потребує постійного стороннього догляду. Проте у ТЦК відмовилися прийняти заяву та направили чоловіка на військово-лікарську комісію.
Уже 30 січня його мобілізували на військову службу.
ТЦК проігнорував документи, а військова частина відмовила у звільненні
Після прибуття у військову частину чоловік одразу повідомив командування про порушення з боку ТЦК і пред’явив документи, які підтверджують його право на відстрочку. Втім, у частині йому пояснили, що підстав для звільнення немає, адже перелік таких підстав обмежений і не охоплює випадків, пов’язаних із порушеннями під час мобілізації.
Позивач подав до суду, вимагаючи визнати дії ТЦК незаконними, скасувати наказ про мобілізацію та зобов’язати виключити його зі списків особового складу військової частини.
Що вирішив суд і чому не задовольнив усі вимоги
14 квітня 2025 року Рівненський окружний адміністративний суд виніс рішення у справі №460/2591/25. Суд встановив, що чоловік справді подав усі необхідні документи вчасно, а ТЦК мав у своєму розпорядженні повний пакет документів на день винесення наказу про мобілізацію.
ТЦК, як вказано у рішенні, проігнорував заяву замість того, щоб розглянути її комісією, як того вимагає постанова Кабміну №560. Це стало ключовим порушенням процедури призову.
Суд визнав дії ТЦК протиправними та скасував наказ про призов, вказавши, що органи влади зобов’язані діяти лише в межах, визначених Конституцією та законами України.
Втім, суд відмовив у задоволенні інших вимог позивача. Зокрема, відмовив у скасуванні наказу командира військової частини та зобов’язанні звільнити позивача з військової служби. Як пояснив суд, ці вимоги стосуються вже інших правовідносин — між військовослужбовцем та командуванням частини, і не є прямим наслідком порушення ТЦК.
Крім того, у матеріалах справи не було доказів, що позивач подав офіційний рапорт на звільнення командиру. І навіть якщо такий рапорт був би поданий, догляд за матір’ю, яка не має статусу особи з інвалідністю I чи II групи, не є підставою для звільнення з армії відповідно до чинного законодавства.
Висновок: незаконна мобілізація — ще не гарантія звільнення з армії
Ця справа демонструє, що навіть якщо суд визнає дії ТЦК незаконними, це не означає автоматичне звільнення з військової служби. Для цього необхідно пройти окрему процедуру в межах армії та мати підстави, прямо передбачені законом.
Суд спирався на аналогічну правову позицію Верховного Суду у справі №160/2592/23, яка була розглянута 5 лютого 2025 року.
Таким чином, хоча позов було частково задоволено, чоловік наразі залишається на службі, попри порушення, допущені під час його мобілізації.
Як писала «Судово-юридична газета», Верховний Суд повідомив, що виніс рішення, з якого випливає, що встановлення факту порушення ТЦК процедури мобілізації не призводить до необхідності звільнення незаконно мобілізованого чоловіка з військової служби. Йдеться про справу №160/2592/23, постанову в якій винесли 5 лютого 2025 року колегія суддів – Сергій Уханенко, Олеся Радишевська та Ольга Кашпур.