Левова частка виділених державою коштів “губиться” в системі та минає потреби дітей
Повідомляє Штаб інфо з посиланням на авторське журналістське розслідування
В Україні на сьогодні працює понад сім сотень інтернатних установ для дітей. Упродовж 2024 року з держбюджету на їхнє фінансування спрямували близько 11,4 мільярда гривень. Це орієнтовно понад 37 тисяч гривень щомісячно на одну дитину. Проте, за підрахунками, лише незначна частина цих коштів доходить безпосередньо до вихованців — більшість іде на оплату послуг, утримання будівель і виплату зарплат співробітникам
За даними Національної соціальної сервісної служби, у дитячих інтернатах цілодобово перебувають понад 25,6 тисячі вихованців. Примітно, що менше п’яти тисяч з них є сиротами або позбавленими батьківського піклування; інші мають батьків і потребують соціальної підтримки. Це свідчить про те, що інтернати часто утримують дітей з родин, які потребують допомоги, замість того, щоб підтримувати ці сім’ї безпосередньо
У приклад наводять один із інтернатів на Львівщині, де, попри чисельність вихованців у 20 осіб, кошторис залишався як для 50, що фактично подвоює витрати на одну дитину — до 50 тисяч гривень щомісяця.
“Діти — це інструмент для збереження бюджетної годівниці”, — стверджують експерти.
Фінансування інтернатних закладів залежить від кількості вихованців, що створює стимули для утримання більшої кількості дітей. Більшість дітей в інтернатах не мають офіційного статусу сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, що ускладнює процес їх всиновлення. За словами Леоніда Лебедєва, засновника благодійної організації “Зміни одне життя”, інституційні заклади зацікавлені в такій ситуації, оскільки наявність дітей забезпечує фінансування. Вони мають інструменти для сприяння всиновленню, але часто не використовують їх, щоб не втратити фінансову підтримку.
Експерти також додають, що більшість дітей не мають офіційного статусу, що унеможливлює їхнє всиновлення. Дирекція має право звертатися до суду із заявою про позбавлення батьківських прав, однак ці повноваження майже не використовуються.
Проблема також полягає в тому, що більшість коштів витрачається на утримання закладів, а не на потреби дітей. За даними досліджень, 65% витрат інтернатів і дитячих будинків йде на заробітну плату персоналу, а на потреби дітей залишається лише 35%. Це означає, що система є головним споживачем свого бюджету, а діти не отримують належної підтримки
Крім того, в Україні існує 36 “будинків дитини”, в яких перебувають близько 2,5 тисячі малюків у віці від двох місяців до 5-6 років. Приблизно 70-80% дітей у таких установах знаходяться там за заявами батьків, які не можуть забезпечити належний догляд через соціально-економічні труднощі. Це свідчить про те, що інтернати часто використовуються як засіб вирішення соціальних проблем, замість того, щоб надавати підтримку сім’ям у кризових ситуаціях.
Такі практики мають наслідки. Наприклад, у дитячому центрі у Львові діти перебували понад рік, хоча за законом — не більше 90 днів.Натомість держава не отримує чіткої звітності, а інтернати продовжують працювати за інерцією, перетворюючи дітей на бюджетні одиниці для збереження фінансування
Таким чином, система інтернатних закладів в Україні потребує реформування. Необхідно змінити підхід до фінансування, спрямовуючи кошти безпосередньо на потреби дітей та підтримку сімей, щоб запобігти потраплянню дітей до інтернатів. Також важливо забезпечити можливість всиновлення для дітей, які цього потребують, та створити умови для їхнього виховання в сімейному середовищі
Що робити далі?
Щоб зламати цю порочну систему, необхідно терміново реформувати фінансування інтернатів, зробивши акцент не на кількість дітей, а на якість догляду й ефективність працевлаштування в сімейні форми виховання.
Адвокат з прав дітей Марія Кравченко наголошує:
«Потрібно змінити саму філософію утримання — припинити заохочувати заклади за кількість дітей і натомість запровадити системи мотивації за влаштування дитини в родину. Інтернати мають стати тимчасовими центрами, а не місцем довічного перебування».
Дитячий омбудсмен Олександр Литвиненко додає:
«Має бути створена незалежна структура аудиту та моніторингу роботи таких закладів, з правом втручатися в разі виявлення зловживань. Без реальної відповідальності та прозорого фінансового обліку змін не буде».
Держава має створити прозорі механізми контролю витрат, забезпечити публічну звітність керівників установ, а також посилити відповідальність за зловживання. Водночас — розвивати соціальні послуги, щоб підтримати родини в складних життєвих обставинах і не допустити потрапляння дітей до інституцій. Лише так ми зможемо зупинити експлуатацію дітей заради фінансування та дати кожній дитині шанс на нормальне дитинство