Українське суспільство поранене війною. Ця війна не залишила байдужими жодної родини — вона увійшла в наші домівки через особисті втрати, біль, страхи і надії. Вона стала не просто політичним чи військовим конфліктом, а глибокою соціальною та правовою раною, що потребує зцілення. Але навіть після завершення гарячої фази бойових дій, про що все частіше говорять наші західні партнери, Україна змушена буде залишатися у стані підвищеної бойової готовності ще багато років. І саме тому тема військової юстиції стає не лише актуальною, а й критично важливою для майбутнього держави, повідомляє Штаб інфо
Військова юстиція — це більше, ніж просто набір правових норм для армії. Це інструмент, що визначає взаємодію між військом і суспільством, гарантує права військовослужбовців, підтримує військову дисципліну та, зрештою, зміцнює обороноздатність країни.
Чому військова юстиція — це не просто про закон?
Україна тривалий час залишалася без чіткої, спеціалізованої системи військової юстиції. Після ліквідації військових судів у 2010 році питання розгляду справ, що стосуються військовослужбовців, перейшло до загальних судів. Здавалося б, це мало б спростити систему. Але війна показала інше: загальні суди не готові ефективно працювати з військовими справами через брак спеціалізованих знань і розуміння особливостей військової служби.
Олег Хрипун, Голова Північного апеляційного господарського суду, підкреслює:
“Справедливість для військовослужбовців не повинна бути компромісом між законом і реаліями війни. Це має бути чітка, працююча система, яка враховує як правові норми, так і специфіку військової служби.”
В умовах, коли армія є основною опорою державності, питання військової юстиції перетворюється на елемент національної безпеки. Це не лише про покарання чи вирішення правових спорів — це про довіру військових до держави, яка, у свою чергу, впливає на моральний дух армії.
Військова дисципліна: правовий інструмент, а не жорсткий контроль
Однією з ключових тем, обговорених на другій платформі “Конституційні студії”, було питання військової дисципліни. У суспільстві часто виникає хибне уявлення, що дисципліна в армії тримається лише на наказах і жорсткому контролі. Однак, як показує практика, справжня дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовими своїх прав і обов’язків, а також на впевненості в тому, що ці права будуть захищені.
Вячеслав Бористочев, начальник юридичної служби 72-ї ОМБр, зауважив:
“Військова дисципліна не повинна бути синонімом страху перед покаранням. Вона має базуватися на впевненості, що рішення командира — це не свавілля, а частина чітко визначеної правової системи, яка працює однаково для всіх.”
У цьому контексті важливо розуміти, що ефективна військова юстиція може стати інструментом для підвищення організованості та мотивації особового складу, що особливо актуально в умовах активної фази бойових дій
Військові суди: чи потрібні вони Україні?
Однією з найбільш дискусійних тем на платформі стала необхідність відновлення військових судів. І саме тут думки учасників розділилися.
Олег Ткачук, суддя Великої палати Верховного Суду, який має досвід військової служби, висловив чітку позицію:
“Суддя, який розглядає військові справи, має бути військовим або, принаймні, мати військовий досвід. Без цього неможливо повністю зрозуміти специфіку ухвалення рішень на полі бою, психологічний тиск і ті обставини, які не завжди можна описати в юридичних нормах.”
На його думку, лише людина, яка сама відчувала відповідальність за життя підлеглих, розуміє, як у бойових умовах можуть ухвалюватися рішення, що на перший погляд можуть виглядати спірними з точки зору мирного часу.
Водночас іншу точку зору представив Віктор Шишкін, суддя Конституційного Суду України та Голова Фундації Доброчесності “ФЕМІДА”:
“Суддя повинен ухвалювати рішення не на основі власного життєвого досвіду, а на підставі закону і фактів справи. Ми ж не вимагаємо, щоб судді у цивільних справах були підприємцями або медиками для розгляду бізнесових чи медичних справ.
Суддя працює з матеріалами справи, і саме це гарантує неупередженість.”
Ця дискусія підкреслила глибину проблеми: чи може універсальний підхід забезпечити справедливість у військових справах, чи все ж потрібна спеціалізація для суддів, які працюють із такими справами?
Юридичний захист військових: від декларацій до реальних механізмів
Ще одна проблема, яка стала очевидною під час дискусій, — це відсутність ефективних механізмів юридичного захисту військових.
Ілля Костін, начальник відділу з питань інтелектуальної власності Головного управління військової юстиції, зазначає:
“Права військовослужбовців часто залишаються лише на папері. Вони не знають, як їх захистити, або просто не вірять, що це можливо. Завдання військової юстиції — зробити ці права реальними, забезпечити їхню ефективну реалізацію.”
Підтримує цю думку і Микола Туркот, юрист-науковець:
“Права людини не зникають у військовій формі. І наша відповідальність — створити систему, де кожен військовий матиме реальний доступ до правосуддя.”
Військова юстиція як фактор мобілізаційної стійкості
Цікавою тезою, що пролунала на платформі, стало зауваження про те, що ефективна система військової юстиції може допомогти вирішити навіть такі болючі питання, як зниження мобілізаційного віку.
Чому це важливо? Бо сьогодні серед українського суспільства існує чимало страхів і сумнівів щодо того, як працює армія, як захищаються права військових. Якщо створити систему, яка забезпечить прозорість, справедливість і ефективність військового правосуддя, то довіра до армії зросте. А разом із нею зникне частина напруги, пов’язаної з мобілізаційними процесами.
Що далі?
Підсумовуючи обговорення, учасники “Конституційних студій” погодилися: військова юстиція в Україні потребує глибокої реформи. І чекати завершення війни не можна.
Віктор Шишкін резюмував:
“Військова юстиція — це не питання майбутнього. Це питання сьогодення. І якщо ми хочемо мати сильну армію, ми повинні забезпечити, щоб кожен військовий знав: держава його захищає не лише на словах, а й у судах.”
Висновок
Платформа “Конституційні студії” показала, що військова юстиція — це більше, ніж просто набір законів. Це частина національної безпеки, довіри суспільства до армії і гарантія того, що права людини важливі навіть у найтемніші часи.
Бо сильна Україна — це не тільки країна, яка вміє боротися. Це країна, яка вміє захищати своїх людей. І на фронті, і в судах. Штаб інфо продовжить вивчати цю тему.