Згідно з ізраїльським військовим оглядачем Ігалем Левіним, перспективи швидкого завершення російсько-української війни залишаються туманними.
Експерт вважає, що розмови про переговори – це лише “гра” та “пускання диму”, оскільки жодна зі сторін не демонструє ознак глухого кута. Детальніший аналіз ситуації Левін представив у своєму Telegram-каналі:
Дуже багато мчить по темі переговорів та “договорнячків”. Якщо відкинути все лушпиння, то вся проблематика крутиться навколо наступного: історично сторони замиряються лише тоді, коли ситуація патова повністю, тобто коли далі — не те, що гірше, далі просто ніяк.
Ні для України, ні для Росії ситуація не патова. Обидві сторони продовжують набирати людей, обидві сторони мають ресурси та кошти, обидві сторони ведуть активні наступальні операції (РФ на полі бою, продавлюючи більш численною піхотою, Україна — на стратегічному рівні, виносячи в Росії критичні об’єкти в глибині).
Договір чи угода – це фіксація того, що на землі, насправді, а не навпаки. Під цим політкоректним і завуальованим “потрібна стабілізація фронту” мається на увазі не те, що він зараз рухається (зі стратегічної точки 10-20 км вперед або назад – це взагалі не має значення), а те, що немає патової ситуації. Просто на високому дипломатичному рівні ніхто це на слух не промовляє.
Очевидно, що ситуація, що погіршується, з економікою і матеріальною базою в РФ цілком повинна на певному етапі відгукнутися. У цьому плані Україна не в тупиковій ситуації, саме тому вона не погоджується на угоду за будь-яких умов. Вона буквально диктує умови: мовляв, ок, заморожування, але тут обмінюємо; тут заморозимо, але з визнаємо; курс на Захід продовжуємо; армію та мілітаризацію продовжуємо і т.д.
Саме тому це гальмує Кремль, який хоче саме капітуляції України та максимально вигідних собі пропозицій на підставі того, які жертви та вкладення він уже влив у війну. Тобто взагалі вся тема з переговорами — це одна велика гра та напускання диму: Росія хоче дотиснути цілі-мінімум, Україна не згодна здавати позиції і може воювати.
У це розуміють? Так, розуміють. Україна грамотно, не уникаючи теми переговорів і погоджуючись на них за всіх умов (своїх умов), продовжує хитати РФ — і, мабуть, на це й розрахунок. Коли завтра “договірнячок”, і ви в позиції того, хто програє, то ви не лінійки далекобійних дронів нарощуєте, а табори біженців будуєте і за гуманітаркою в черзі встаєте.
Ще раз: не питання про “стабілізацію фронту” є перешкодою для закінчення війни, а відсутність тупикової ситуації в обох сторін. Але зі стратегічної позиції в Росії ситуація гірша, оскільки економіка (яка — базис усьому, насамперед військовій машині) в України дотаційна і на підтримці ззовні, а в РФ — ні. Саме тому в Кремлі, розуміючи це, йдуть на контакти, намагаючись зцілити собі цілі-мінімум (захоплення областей, вписаних у Конституцію, та демілітаризація України плюс без НАТО).
Якби у Кремля все було на мазі і він тріумфально йшов би до перемоги, він не вів би переговори — ні з Трампом, ні з ким іншим, а просто воював би далі. Сам факт того, що той, хто володіє ініціативою на стратегічному рівні, той, хто розпочав війну, йде на переговори, говорить про те, що він чудово розуміє: все це свято можливостей та успіхів не вічне, і треба зіскочити (з нахапаним), але зіскочити так, щоб, за класикою, вчора не було рано, а завтра вже пізно.
Мета України, як на мене, не дати Кремлю зіскочити. Вести це до логічного кінця. Думаю, у Києві це розуміють, інакше не нарощували б потужності та виробництво.
@yigal_levin
Підготувала та редакція Старун Ілона