Велика Палата Верховного Суду України розглянула питання щодо права Міністерства юстиції оскаржувати рішення Вищої ради правосуддя (ВРП), яке констатує втручання в діяльність судді. У постанові від 12 грудня 2024 року у справі №990/16/24 суд дійшов висновку, що чинне законодавство не надає Мін’юсту такого права.
Передумови справи
Вища рада правосуддя у грудні 2023 року за результатами перевірки повідомлення судді Київського окружного адміністративного суду Ірини Колеснікової про втручання в її діяльність щодо здійснення правосуддя вирішила звернути увагу Уповноваженого із захисту державної мови Тараса Кременя на дотримання приписів статті 19 Конституції та гарантій незалежності суддів та авторитету правосуддя під час здійснення повноважень з розгляду скарг фізичних та юридичних осіб на дії суддів з підстав, визначених Законом «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Крім того, ВРП вирішила внести до Міністерства юстиції подання про виявлення та притягнення до відповідальності посадових осіб Мінюсту за вчинення дій, що порушують гарантії незалежності суддів та підривають авторитет правосуддя.
Також ВРП звернулася до Офісу Генпрокурора щодо перевірки в порядку, встановленому КПК, обставин, зазначених у повідомленні судді.
Надалі Мінюст подав позов проти Вищої ради правосуддя, в якому просив визнати протиправним та нечинним відповідне рішення ВРП від 14.12.2023 №1312/0/15-23.
Позиція Міністерства юстиції
Мін’юст заявив, що, на його думку, Вища рада правосуддя діяла «недобросовісно», віддавши перевагу аргументам судді та не врахувавши позицію, яку Мін’юст міг використати для спростування доводів про втручання у здійснення правосуддя.
На переконання позивача, ВРП безпідставно розцінила як неправомірний вплив на судову владу дії Мін’юсту, що полягали у реалізації його права, як учасника справи №320/19124/23, подати скаргу до Уповноваженого із захисту державної мови.
Мін’юст зазначив, що його скарга не стосувалася повноважень суду щодо залучення перекладача у справі №320/19124/23, а була спрямована на забезпечення дотримання Закону №2704-VII. Йшлося про факт ведення судочинства іншою мовою, ніж державна, а також про реалізацію механізму реагування Уповноваженого із захисту державної мови, передбаченого цим законом. Про це Мін’юст заявив у позові, поданому до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду як суду першої інстанції.
Рішення судів
Касаційний адміністративний суд (КАС) ухвалою від 16 січня 2024 року відкрив провадження у справі № 990/16/24 за позовом Міністерства юстиції (Мін’юсту) до Вищої ради правосуддя (ВРП). 4 березня 2024 року суд залучив до участі у справі Уповноваженого із захисту державної мови Тараса Кременя як третю особу без самостійних вимог на стороні позивача. 21 жовтня 2024 року КАС закрив провадження за клопотанням відповідача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства, визнавши, що справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
КАС зазначив, що у Київському окружному адміністративному суді розглядалась справа № 320/19124/23 за позовом приватного нотаріуса до Мін’юсту щодо визнання протиправними та скасування наказів про внесення змін до переліку нотаріусів, які здійснюють нотаріальні дії в умовах воєнного стану. У цій справі 16 серпня 2023 року головуюча суддя дозволила іноземцю надавати пояснення російською мовою через недостатнє володіння державною мовою, що викликало скаргу Мін’юсту до Уповноваженого із захисту державної мови.
Суддя подала до ВРП повідомлення про втручання у її діяльність, вказавши, що рішення дозволити використання російської мови було зумовлене браком фінансування на оплату послуг перекладача. Вона розцінила скаргу Мін’юсту як тиск на суд і попросила ВРП захистити її від протиправних дій.
Закриваючи провадження у справі, КАС дійшов висновку, що чинне законодавство не передбачає права Мін’юсту звертатись до суду з позовом до ВРП щодо рішень про забезпечення незалежності суду. Велика Палата Верховного Суду погодилась із цим, залишивши ухвалу КАС від 21 жовтня 2024 року без змін, а апеляційну скаргу Мін’юсту – без задоволення.
Суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права та врахував попередню практику Великої Палати щодо подібних справ. Аргументи позивача про відсутність клопотання про закриття провадження були спростовані матеріалами справи.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Мін’юсту не підлягає задоволенню.
Висновки
Це рішення підкреслює важливість дотримання встановлених законодавством процедур та меж повноважень державних органів, а також захисту незалежності суддів від можливого втручання.
Джерело : SUD.UA
Підготувала Старун Ілона