Брюссель. У червні 2022 року, через чотири місяці після того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Європейський Союз відповів найпотужнішою зброєю у своєму арсеналі. Коли артилерійські обстріли посипалися на українські міста, а біженці хлинули до ЄС, Брюссель витягнув свою відповідь — ОБІЦЯНКУ.
Європейські чиновники оголосили, що Україна та Молдова можуть розпочати переговори про вступ до союзу. У грудні наступного року ще одна країна з колишнього Радянського Союзу, Грузія, отримала статус кандидата.
До повномасштабного вторгнення Росії навіть така далека перспектива вступу до ЄС була б потужним стимулом для українців, молдован і грузин, які прагнули досягти «європейської мрії». Проте сьогодні обіцянка місця за європейським столом зіштовхується із реальністю російської загрози.
В Україні, де протестувальники колись ризикували життям, виступаючи проти проросійської влади з прапором ЄС, нинішнє ставлення до союзу часто викликає зневіру. Тепер Києву потрібно набагато більше: зброя, системи ППО, справжній тиск на Кремль — усе це у значному дефіциті.
Вибори, що відбулися цього тижня в Молдові та Грузії, показали зниження впливу «європейської мрії» на громадську думку.
У неділю молдовани голосували на референдумі щодо внесення євроінтеграції до конституції. Наступного дня у Грузії пройшли парламентські вибори, в яких панівна партія, орієнтована на кремлівські стандарти, спробувала утримати владу.
Обидва голосування визначали майбутній вектор розвитку — з Москвою чи з Брюсселем, на схід чи на захід, — і, на перший погляд, перевага в ЄС здавалася очевидною.
Але для Брюсселя ці результати виявилися несподівано неприємними.
Хоча опитування показують значну проєвропейську більшість в обох країнах, це не знайшло належного відображення на виборах.
У Молдові голоси за проєвропейський курс ледве перевищили 50%, що стало несподіваним ударом для проєвропейського президента Маї Санду. У Грузії правляча партія «Грузинська мрія», яка ухвалює репресивні закони та веде країну у бік Москви, за прогнозами, набрала більшість голосів.
В обох країнах на вибори вплинула російська дезінформація та гібридні методи, які мали значний ефект на зміну громадської думки.
Президент Молдови Мая Санду, коментуючи розчарування після голосування, назвала це «несправедливою боротьбою з іноземними силами». За оцінками молдовських чиновників, Росія витратила близько 100 мільйонів євро на інформаційні кампанії, зокрема купівлю близько 130 000 голосів через мережу підставних осіб.
Аналітики зазначають, що свою роль зіграли також внутрішні фактори, а багато молдован висловили невдоволення своїм урядом.
Однак, з огляду на передвиборчу ситуацію у Грузії, молдовський референдум викликає питання: чи може ЄС у час, коли Росія демонструє свою силу, покладатися на «м’які» обіцянки?
Війна і мир
Для Молдови та Грузії російська загроза — не абстракція. Російські війська дислоковані в Придністров’ї, яке за підтримки Москви відокремилося від Молдови ще в 1990-х. У Грузії російські війська перебувають в Абхазії та Південній Осетії після конфлікту 2008 року.
Війна в Україні загострила цю загрозу ще більше. Ні грузини, ні молдовани не могли оминути послання Кремля своїм сусідам: будь-який виклик означає ризик.
У переддень виборів Москва, використовуючи своїх агентів впливу, підсилила цей страх війни, змушуючи громадян сумніватися у бажанні вступити до ЄС. Адже обіцянки ЄС про безпеку й процвітання виглядають віддаленими, а загроза російської агресії — реальною і безпосередньою.
У столиці Грузії Тбілісі білборди правлячої партії «Грузинська мрія» демонструють мирні грузинські вулиці поряд із зображеннями розбомблених українських міст. Це, за словами дослідниці Атлантичної ради Ето Бузіашвілі, формує враження про вибір між «війною і миром».
У Молдові прихильники голосування проти ЄС використовували аналогічні тактики. За словами експерта Центру досліджень Східної Європи Діоніса Ченуші, гасло було чітке: «Не оберете Санду — матимете мир».
Дезінформація та пропаганда
Поряд із загрозою війни, російська пропаганда поширює й інші страхи. Перед виборами в Молдові фейкові новини в TikTok та Telegram поширювали паніку, ніби голос за ЄС приведе до хаосу.
Серед популярних міфів — що багаті європейці скуплять їхню землю або що молдовських дітей змушуватимуть прийняти «нетрадиційні» цінності.
На тлі цього ЄС закликають до зміни стратегії комунікації. У Грузії, наприклад, правляча партія активно використовує прапор ЄС та заявляє, що готує країну до членства, як це зробив Віктор Орбан в Угорщині.
Аналітики зазначають, що така кампанія обману вимагає чітких заяв і конкретних заходів, наприклад, санкцій з боку ЄС.
«Ми розуміємо, що повинні протестувати й захищати демократію», — каже Бузіашвілі. «Але ми також хочемо бачити, що Захід готовий до чесної співпраці та називає речі своїми іменами».
З огляду на те, що реальне членство в союзі все ще віддалене на роки, ЄС варто краще пояснювати як переваги, так і ризики вступу. Молдовський волонтер Артур Гуреу, який працював на користь ЄС, зауважує, що російські агенти впливу вміють таргетувати вразливі верстви населення.
Для деяких мешканців, які живуть у найбідніших країнах Європи, навіть одноразова виплата може стати вагомим аргументом проти неясних перспектив вступу в ЄС.
«Люди більше не вірять в обіцянки; вони не хочуть чекати п’ять чи сім років», — каже Гуреу. «Вони хочуть змін тут і зараз».
Аналізує Штаб.інфо з посиланням на POLITICO